| Поміняла одяг осінь, проходячи повз наші стіни,
|
| Осінь більше не ховає сльози, настав час зрад.
|
| Небо під ноги — листопадом, гаї видно вже наскрізь,
|
| Наші тіні поки що поряд, наші душі вже нарізно.
|
| Приспів:
|
| Не проси, не проси, все одно не пробачу,
|
| Відпускаю і плакати не буду.
|
| Не проси, не проси, якщо я раптом пробачу,
|
| Значить я про тебе забуду.
|
| Серце мається птахом вільним, але підрізали раптом крила,
|
| Ти повір, мені зовсім не боляче, просто сонце закрила імла.
|
| Як хуртовини летять тижні, звикаємо ми до тиші,
|
| Раніше тільки в очі дивилися, а тепер ми спина до спини.
|
| Приспів:
|
| Не проси, не проси, все одно не пробачу,
|
| Відпускаю і плакати не буду.
|
| Не проси, не проси, якщо я раптом пробачу,
|
| Значить я про тебе забуду.
|
| Програш.
|
| Як келих, новий день розбився, не шукай мене, не клич,
|
| Про тебе проганяю думки, тільки ти, немов отрута в крові.
|
| Виправдань не потрібно більше, двічі осінь нам не почати,
|
| Але чим далі підемо, тим довше буде луна вдалині звучати.
|
| Приспів:
|
| Не проси, не проси, все одно не пробачу,
|
| Відпускаю і плакати не буду.
|
| Не проси, не проси, якщо я раптом пробачу,
|
| Значить я про тебе забуду.
|
| Не проси, не проси, все одно не пробачу,
|
| Відпускаю і плакати не буду.
|
| Не проси, не проси, якщо я раптом пробачу,
|
| Значить я про тебе забуду. |