| Раптом нагадав стукіт коліс, як мене «столипін» віз
|
| Той невідомий мені край, що забрав:
|
| Моїх юних років мрії, першої дівчини риси
|
| І кришталевої чистоти її сліз.
|
| Приспів:
|
| А вдалині все мерехтіли вогні
|
| Переплуталися ночі та дні.
|
| Паровоз той по рейках біг
|
| Від рідних берегів за Урал.
|
| Паровоз той по рейках біг
|
| Від рідних берегів за Урал.
|
| А часом, зізнаюся, я не вірив, що повернуся,
|
| Але, звикаєш до всього, ну і нехай.
|
| Нехай намагаються зламати сміття — їм не зрозуміти,
|
| Що на понт мене не взяти — не введусь.
|
| Поламатих побачив, вже не стане, хто впав,
|
| Кому шкура, кому честь — вибирай.
|
| І неси по життя хрест свій по волі хоч і в без
|
| Від долі не чекай чудес так і знай.
|
| Приспів:
|
| А вдалині все мерехтіли вогні
|
| Переплутав я ночі та дні.
|
| Може випити, щоб сум відвести
|
| Мені ще майже добу в дорозі.
|
| Може випити, щоб сум відвести
|
| Мені ще майже добу в дорозі.
|
| А вагон сьогодні мій пасажирський причіпний
|
| З гостей мене додому все щастить.
|
| Провідниця носить чай, щось є в ній, зауважую,
|
| Підморчу їй ненароком — покличе.
|
| Приспів:
|
| А вдалині все мерехтіли вогні
|
| Переплутав я ночі та дні.
|
| Може випити, щоб сум відвести
|
| Мені ще майже добу в дорозі.
|
| Може випити, щоб сум відвести
|
| Мені ще майже добу в дорозі. |