| Вулиця одеська, старі каштани.
|
| Осінь чорноморська, кулі та тумани…
|
| Під вогнями грізними, в гірку нічну годину
|
| Покидали місто ми, місто наше рідне…
|
| Дерева нас сумно проводжали.
|
| "Звідки Ви?" |
| — вони у темряві шепотіли.
|
| І ми з сумом у серце відповідали:
|
| «Ми з Одеса моряки».
|
| З того часу в битвах ми не раз бували,
|
| Ми із сіл захоплених німців вибивали.
|
| Нам назустріч жінки йшли в півночі,
|
| Наші брати кровні обіймали нас.
|
| Як синів старої нас зустрічали,
|
| "Звідки Ви?" |
| — з хвилюванням повторювали.
|
| Ми йшли вперед і тихо відповідали:
|
| «Ми з Одеса моряки».
|
| За Одесу милу, за рідний будинок,
|
| За друзів-товаришів у битву ми йдемо!
|
| Що ж, що нічка темна, що кругом низькі —
|
| Адже недаремно дияволами нас звуть вороги!
|
| "Звідки Ви?" |
| — кричать вони,— «Не знаємо».
|
| «У чому ваша сила— ми не розуміємо».
|
| А ми воюємо, сталлю відповідаємо:
|
| «Ми з Одеса моряки».
|
| Я не знаю, восени чи взимку туманною,
|
| Ми повернемося в місто наше, місто наше бажане.
|
| Але я знаю, місто мій, милий старий будинок,
|
| Цей час наближається - ми до тебе прийдемо!
|
| І зустріне нас веселий шум прибою,
|
| Ми постукаємо у вікно своє рідне.
|
| "Звідки Ви?" |
| «Ми прямо з поля бою!»
|
| Прийшли до Одеси моряки! |