Переклад тексту пісні Двое - Zvonkiy

Двое (оригінал)

Простой маршрут - это как дежавю.
Меня там ждут те, кого я люблю.
Чашка чая, чая бодрит.
Ворвётся Солнца луч, как бандит -
В тени бетонных стен под музыку сирен;
Любить и быть любимым!
- Остального нет.
Всё тлен.
"Проснись", - шепчу тебе я нежно.
Ты - моя муза, любовь и надежда!
Прохожий вдруг нам улыбнется небрежно, -
Чаще я замечал это прежде.
Время, как вода сквозь пальцы стыло.
Мимо этих бесконечных слов без дела.
Всё сильней, в суете дней -
Я всегда хочу быть только с ней.
Только с ней!
Кто мы, двое, в городе людских историй?
Между родным и новым, на Третьем или Садовом стоя.
Что нам стоит, сделать что нибудь простое -
Чтобы чего-то стоить;
на Третьем или Садовом стоя.
И неба синь сменит звёздная пыль,
Но мы не спим, - топчем пыльную пыль.
И я знаю, знаю, зачем,
Хотя бы на миг остаться в не планов и схем,
В тени своих квартир, закрыть на ключ свой мир -
И оставаться в нём, и не выходить в эфир.
Как великаны вдоль дорог дома.
Мы с тобой от тишины опять сойдём с ума.
Столько надо рассказать, столько обсудить -
Ровно столько же забыть или отпустить.
Маленькие дети, мы, большого города -
Это наши голоса бегут по проводам;
И в погоне за мечтой - я навеки с тобой.
О-о-о!
Всем тем, кто устал;
и тем, кто привык.
Всем тем, кто кричал, но растаял крик.
Мой город не ждет, и нас уже нет -
Останется след.
Кто мы, двое, в городе людских историй?
Между родным и новым, на Третьем или Садовом стоя.
Что нам стоит, сделать что нибудь простое -
Чтобы чего-то стоить;
на Третьем или Садовом стоя.
Кто мы, двое?

Двое (переклад)

Простий маршрут – це як дежавю.
На мене там чекають ті, кого я люблю.
Чашка чаю, чаю бадьорить.
Увірветься Сонця промінь, як бандит -
У тіні бетонних стін під музику сирен;
Любити і бути коханим!
- Остального немає.
Всі тлін.
"Прокинься", - шепочу тобі я ніжно.
Ти - моя муза, кохання та надія!
Перехожий раптом нам усміхнеться недбало, -
Частіше я помічав це раніше.
Час, як вода крізь пальці стиг.
Повз ці нескінченні слова без діла.
Все сильніше, у метушні днів -
Я завжди хочу бути лише з нею.
Тільки з нею!
Хто ми, двоє, у місті людських історій?
Між рідним та новим, на Третьому чи Садовому стоячи.
Що нам варто, зробити щось просте -
Щоб чогось коштувати;
на Третьому чи Садовому стоячи.
І небо синь змінить зоряний пил,
Але ми не спимо, - топчем пил.
І я знаю, знаю, навіщо,
Хоча б на мить залишитися в планах і схемах,
У тіні своїх квартир, закрити на ключ свій світ
І залишатись у ньому, і не виходити в ефір.
Як велетні вздовж доріг будинку.
Ми з тобою від тиші знову збожеволіємо.
Стільки треба розповісти, стільки обговорити
Рівно стільки ж забути чи відпустити.
Маленькі діти, ми, великого міста
Це наші голоси біжать по дротах;
І в гонитві за мрією – я навіки з тобою.
О-о-о!
Всім тим, хто втомився;
і тим, хто звик.
Всім тим, хто кричав, але розтанув крик.
Моє місто не чекає, і нас уже немає -
Залишиться слід.
Хто ми, двоє, у місті людських історій?
Між рідним та новим, на Третьому чи Садовому стоячи.
Що нам варто, зробити щось просте -
Щоб чогось коштувати;
на Третьому чи Садовому стоячи.
Хто ми двоє?