| Жила подруга, моя подруга. |
| Здавалося, не розлий вода.
|
| Вона вирішила відбити чоловіка, який був завжди моїм.
|
| Вона святою була зі мною, від цього ще болючіше.
|
| Поки я не сказала їй, поки я не сказала їй ...
|
| Приспів:
|
| Свого кохай, свого кохай,
|
| Мого не тронь, навіть не дивися!
|
| До мене тобі, як до зірки
|
| Не підеш, я тобі дам таку «пораду».
|
| Свого кохай, свого кохай,
|
| Мого не тронь, навіть не дивися!
|
| Дам-но я тобі одна порада:
|
| Провалюй, тобі нічого не світить, ні.
|
| Не чекала, не вгадала і в цьому не моя вина.
|
| За ній ногою я двері зачиню, я щаслива — і тим сильна.
|
| Нехай малеча розумна не надто — і в цьому я, на жаль, права.
|
| Зарубає на носі слова, зарубає на носі слова…
|
| Приспів:
|
| Свого кохай, свого кохай,
|
| Мого не тронь, навіть не дивися!
|
| До мене тобі, як до зірки
|
| Не підеш, я тобі дам таку «пораду».
|
| Свого кохай, свого кохай,
|
| Мого не тронь, навіть не дивися!
|
| Дам-но я тобі одна порада:
|
| Провалюй, тобі нічого не світить, ні.
|
| Свого кохай, свого кохай,
|
| Мого не тронь, навіть не дивися!
|
| До мене тобі, як до зірки
|
| Не підеш, я дам тобі такий…
|
| Свого кохай, свого кохай,
|
| Мого не тронь, навіть не дивися!
|
| Дам-но я тобі одна порада:
|
| Провалюй, тобі нічого не світить, ні. |