| Вновь небо на руках, в сумерках Москва —
| Знов небо на руках, у сутінках Москва —
|
| И стучат в висках горькие слова.
| І стукають у скронях гіркі слова.
|
| Знать, так тому и быть — преступить черту.
| Знати, так тому і бути — переступити межу.
|
| Можно все забыть. | Можна все забути. |
| Можно все забыть, —
| Можна все забути, —
|
| Вряд ли я смогу.
| Навряд чи я зможу.
|
| Припев:
| Приспів:
|
| И об одном, об одном — я буду думать лишь о нем,
| І об одному, про одному — я буду думати лише про ньому,
|
| Я буду ждать его звонка. | Я чекатиму його дзвінка. |
| Понять, простить.
| Зрозуміти пробачити.
|
| И верить в то, что мы вдвоем — я продолжаю с каждым днем.
| І вірити в те, що ми вдвох я продовжую з кожним днем.
|
| Я протяну сквозь облака надежды нить.
| Я простягну крізь хмари надії нитку.
|
| Пусть обойдет гроза, если ты всерьез —
| Нехай обійде гроза, якщо ти всерйоз—
|
| Оглянись назад, мир устал от слез.
| Оглянуйся назад, світ втомився від сліз.
|
| Я продолжаю жить. | Я продовжую жити. |
| Я во сне бегу.
| Я сне біжу.
|
| Можно все забыть. | Можна все забути. |
| Можно все забыть, —
| Можна все забути, —
|
| Только не смогу.
| Тільки не зможу.
|
| Припев:
| Приспів:
|
| И об одном, об одном — я буду думать лишь о нем,
| І об одному, про одному — я буду думати лише про ньому,
|
| Я буду ждать его звонка. | Я чекатиму його дзвінка. |
| Понять, простить.
| Зрозуміти пробачити.
|
| И верить в то, что мы вдвоем — я продолжаю с каждым днем.
| І вірити в те, що ми вдвох я продовжую з кожним днем.
|
| Я протяну сквозь облака надежды нить.
| Я простягну крізь хмари надії нитку.
|
| И об одном, об одном — я буду думать лишь о нем,
| І об одному, про одному — я буду думати лише про ньому,
|
| Я буду ждать его звонка. | Я чекатиму його дзвінка. |
| Понять, простить.
| Зрозуміти пробачити.
|
| И верить в то, что мы вдвоем — я продолжаю с каждым днем.
| І вірити в те, що ми вдвох я продовжую з кожним днем.
|
| Я протяну сквозь облака надежды нить. | Я простягну крізь хмари надії нитку. |