Переклад тексту пісні Растаман - White Hot Ice

Растаман (оригінал)

Не нужна мне корона, принцесса и горы,
Растаман везде всё своё возьмёт,
Что забудет - украдёт.

Но время летело, и солнце сгорело,
Растаман везде всё своё возьмёт,
Что не дотлело, подожжёт.

И дыма, тумана и пара, обмана,
Растаман везде всё своё возьмёт,
Чтоб не пропало он вдохнёт.

Алуйя, лаванда, решётка, баланда...
Растаман везде всё своё возьмёт,
Что не своё, всё на себя возьмёт.

Ты нужна мне больше ночей,
Откровеньям слёз моих.
Тебе звёзды-нашивки,
Летят с небес, паршивки.

Ты зайдешь опять ко мне в дом,
Но меня давно нет в нём.
Правда, неправда,
Вкусна как баланда, ой!

Я ушёл, закрой за мной дверь,
И забудь меня скорей.
Кони в погоню,
Ну где вам удалой я!

Как клёво с оттягом дать кулаком по морде,
Растаману в милиции не везёт,
Потому он туда и не идёт.

От Ани до Яны лашата ми кантаре,
Растаману в любовных делах везёт,
Каннабис он всегда для них найдёт.

Все мазы, без мазы
Уралмаш, Нефтегаз, Алмаата!
Косули, газели,
Гуляю по степи,
Я сирота!

Ты нужна мне больше ночей,
Откровеньям слёз моих.
Тебе звёзды-нашивки,
Летят с небес, паршивки.

Ты зайдешь опять ко мне в дом,
Но меня давно нет в нём.
Правда, неправда,
Вкусна как баланда, ой!

Я ушёл, закрой за мной дверь,
И забудь меня скорей.
Кони в погоню,
Ну где вам удалой я!

Растаман (переклад)

Не прагну яні корони, ні вершин, ані царських вінків,
Бо растаман, мов вітер, скрізь збирає своє по світах,
Що пам’ять згубить — те стиха візьме з тіні в руках.

Та час промайнув, і сонце у згарищі впало,
А растаман іще скрізь забирає своє без сліду,
Що не догоріло — підпалить легким подихом диму.

Там дим і туман, і пар, і обману прозорий серпанок,
Растаман у світах не проґавить нічого з добра,
Щоб не зникло — він вдихне у себе їхній час.

Алуйя, лаванда, решітка, баланда…
І всюди своє — растаман забирає мов скарб,
Що не своє — не вагаючись, візьме на плечі чужі.

Ти мені потрібна дужче від ночей без волі,
І правди моїх сліз зізнання всю ніч лунають,
Зорі-нашивки тобі — шрами з неба летять,
Падлючі, як зграя, з небес спадають в ніч.

Знову стежкою заблукаєш у мій дім,
Та мене у цім домі давно вже й слід загубив.
Правда і брехня,
На смак, як баланда у роті — ой!

Я пішов, а ти за мною замкни усі двері,
Та забудь мене швидше, мов сон, що мине до зорі.
Кони — у погоню,
Та де ж вам дістати мій шал юнацьких доріг!

Яке ж то блаженство — з розмахом кулака по щелепі вліпити,
Та не щастить растаману з міліцією в світі,
Тож і не ступить на поріг ні разу туди.

Від Ані до Яни — лашата мі кантаре,
А в любощах щастя у нього завжди пригорща,
Він для них і каннабіс десь знайде поміж трав.

Всі мази, і без мази —
Уралмаш, Нафтогаз, Алмаата!
Косулі, газелі,
Блукаю я степом мовчазно,
Я — сирота.

Ти мені потрібна дужче від ночей без волі,
І правди моїх сліз зізнання всю ніч лунають,
Зорі-нашивки тобі — шрами з неба летять,
Падлючі, як зграя, з небес спадають в ніч.

Знову стежкою заблукаєш у мій дім,
Та мене у цім домі давно вже й слід загубив.
Правда і брехня,
На смак, як баланда у роті — ой!

Я пішов, а ти за мною замкни усі двері,
Та забудь мене швидше, мов сон, що мине до зорі.
Кони — у погоню,
Та де ж вам дістати мій шал юнацьких доріг!