| Ми не говоримо ні слова, проходячи цим будинком
|
| Ніщо не утримує нас тут, але ми досі на збереженні
|
| Скрізь тіні, привиди того, ким ми були
|
| І що ми здали й віддали пошкодженням
|
| Що якби я поцілував тебе зараз
|
| І весь вогонь, якого нам не вистачало, починає сипати
|
| Прориваю стіни і кричу вголос
|
| Це не минуло назавжди
|
| Він може зламатися, але ми можемо знову зібрати нас
|
| У того старого годинника на стіні немає нічого, крім часу
|
| Ми можемо відвернути від прощання
|
| Я люблю тебе занадто сильно, щоб не перетворитися в ненависть
|
| Але наша мережа згорає, ще не пізно
|
| Що якби я поцілував тебе зараз
|
| І весь вогонь, якого нам не вистачало, починає сипати
|
| Прориваю стіни і кричу вголос
|
| Це не минуло назавжди
|
| Він може зламатися, але ми можемо знову зібрати нас
|
| Ми можемо знову зібрати нас
|
| О, ми можемо зібрати нас знову разом
|
| З’єднайте нас
|
| Що робити, якщо все, що ми робимо
|
| Що, якщо вона покаже що ми маємо, тож ми знаємо, що маємо втратити
|
| А що, якби я поцілував тебе зараз
|
| І весь вогонь, якого нам не вистачало, починає сипати
|
| Прориваю стіни і кричу вголос
|
| Це не минуло назавжди
|
| Що якби я поцілував тебе зараз
|
| І весь вогонь, якого нам не вистачало, починає сипати
|
| Прориваю стіни і кричу вголос
|
| Це не минуло назавжди
|
| Він може зламатися, але ми можемо знову зібрати нас
|
| Ми можемо знову зібрати нас
|
| О, ми можемо зібрати нас знову разом
|
| З’єднайте нас
|
| Знову разом |