| Ми не говоримо ні слова, проходячи цим будинком
 | 
| Ніщо не утримує нас тут, але ми досі на збереженні
 | 
| Скрізь тіні, привиди того, ким ми були
 | 
| І що ми здали й віддали пошкодженням
 | 
| Що якби я поцілував тебе зараз
 | 
| І весь вогонь, якого нам не вистачало, починає сипати
 | 
| Прориваю стіни і кричу вголос
 | 
| Це не минуло назавжди
 | 
| Він може зламатися, але ми можемо знову зібрати нас
 | 
| У того старого годинника на стіні немає нічого, крім часу
 | 
| Ми можемо відвернути від прощання
 | 
| Я люблю тебе занадто сильно, щоб не перетворитися в ненависть
 | 
| Але наша мережа згорає, ще не пізно
 | 
| Що якби я поцілував тебе зараз
 | 
| І весь вогонь, якого нам не вистачало, починає сипати
 | 
| Прориваю стіни і кричу вголос
 | 
| Це не минуло назавжди
 | 
| Він може зламатися, але ми можемо знову зібрати нас
 | 
| Ми можемо знову зібрати нас
 | 
| О, ми можемо зібрати нас знову разом
 | 
| З’єднайте нас
 | 
| Що робити, якщо все, що ми робимо
 | 
| Що, якщо вона покаже що ми маємо, тож ми знаємо, що маємо втратити
 | 
| А що, якби я поцілував тебе зараз
 | 
| І весь вогонь, якого нам не вистачало, починає сипати
 | 
| Прориваю стіни і кричу вголос
 | 
| Це не минуло назавжди
 | 
| Що якби я поцілував тебе зараз
 | 
| І весь вогонь, якого нам не вистачало, починає сипати
 | 
| Прориваю стіни і кричу вголос
 | 
| Це не минуло назавжди
 | 
| Він може зламатися, але ми можемо знову зібрати нас
 | 
| Ми можемо знову зібрати нас
 | 
| О, ми можемо зібрати нас знову разом
 | 
| З’єднайте нас
 | 
| Знову разом |