| Моя душа молилася за тебе,
 | 
| Мої очі дивилися в небеса.
 | 
| Бігла ти за зламаною долею,
 | 
| Своїм коханням змінюючи адреси.
 | 
| І нікому ти не хотіла співати,
 | 
| Як соловей, що в клітині золотий.
 | 
| Твоє кохання намагалося померти,
 | 
| А я напував, напував її живою водою.
 | 
| Приспів:
 | 
| Ти — спекотне сонце, я тобою обпалююся.
 | 
| Ти - синє небо, я в тебе розчиняюся.
 | 
| Ти — яскраві зірки, я до тебе відлітаю.
 | 
| Ти стрибаєш у безодню, я тебе піднімаю.
 | 
| Кришилося життя, наче крихкий лід,
 | 
| І танув світ у кінці тунелю мрій.
 | 
| Летіла ти як вітер понесе,
 | 
| І перетворювала сміх на осколки сліз.
 | 
| Але я ведь повинен був тебе зловити,
 | 
| Зупинити тебе хоча б на ніч.
 | 
| Хотів врятувати, але не зміг зрозуміти,
 | 
| Куди знову, знову летиш від щастя геть.
 | 
| Приспів (Х2):
 | 
| Ти — спекотне сонце, я тобою обпалююся.
 | 
| Ти - синє небо, я в тебе розчиняюся.
 | 
| Ти — яскраві зірки, я до тебе відлітаю.
 | 
| Ти стрибаєш у безодню, я тебе піднімаю.
 | 
| Ти — яскраві зірки, я до тебе відлітаю.
 | 
| Ти стрибаєш у безодню, я тебе піднімаю. |