| Моя душа молилася за тебе,
|
| Мої очі дивилися в небеса.
|
| Бігла ти за зламаною долею,
|
| Своїм коханням змінюючи адреси.
|
| І нікому ти не хотіла співати,
|
| Як соловей, що в клітині золотий.
|
| Твоє кохання намагалося померти,
|
| А я напував, напував її живою водою.
|
| Приспів:
|
| Ти — спекотне сонце, я тобою обпалююся.
|
| Ти - синє небо, я в тебе розчиняюся.
|
| Ти — яскраві зірки, я до тебе відлітаю.
|
| Ти стрибаєш у безодню, я тебе піднімаю.
|
| Кришилося життя, наче крихкий лід,
|
| І танув світ у кінці тунелю мрій.
|
| Летіла ти як вітер понесе,
|
| І перетворювала сміх на осколки сліз.
|
| Але я ведь повинен був тебе зловити,
|
| Зупинити тебе хоча б на ніч.
|
| Хотів врятувати, але не зміг зрозуміти,
|
| Куди знову, знову летиш від щастя геть.
|
| Приспів (Х2):
|
| Ти — спекотне сонце, я тобою обпалююся.
|
| Ти - синє небо, я в тебе розчиняюся.
|
| Ти — яскраві зірки, я до тебе відлітаю.
|
| Ти стрибаєш у безодню, я тебе піднімаю.
|
| Ти — яскраві зірки, я до тебе відлітаю.
|
| Ти стрибаєш у безодню, я тебе піднімаю. |