| Залиш надію кожен, хто сюди вилазить з матінки
|
| Шлях чекає на тебе неприємний і змотуючий
|
| нарешті тебе покладуть у скриньку
|
| Поховають, набухають, поплачуть,
|
| А вилізеш назад, не жди ніжностей телячих —
|
| Інші зомбі з дробовиків захуячать тебе!
|
| Їм невтямки, що ти ось так узяв і воскрес
|
| Так і яка різниця
|
| Коли рука з бошкою там,
|
| А ноги та задниця тут?
|
| Мамуля, ось він я. |
| тільки по частин, на вагу.
|
| спробуй переконати себе, що це дар великий
|
| Кидаючи палиці телиці або припавши до пляшки
|
| Розчаруйся. |
| ближче до кінця напяль вериги
|
| Адже нам кирдик і треба звернути халяву на користь!
|
| Зрубана модрина — збита шибениця
|
| Гудить в'язниця як тут не веселиться пацан?
|
| Навіщо я дав їм життя?
|
| Навіщо я дав їм розум?
|
| Навіщо я дав їм життя?
|
| Навіщо я дав їм розум?
|
| Чутна бавовна однієї долоні про лоб
|
| Він не стежить за людьми, він споглядає пиздець
|
| І тисячу разів пошкодував, що колись давно
|
| Заради цих недоумків він залазив на хрест
|
| Чи це не духовна убогість?
|
| Ти десь щось вичитав, а після тільки вичитав
|
| Залишилися лише обмиті сльозами мрії
|
| Ця скляна хуйня не сонце і рано чи пізно
|
| Вольфрамова спіраль порветься
|
| Землянин виконує обов'язок свій уникаючи правди
|
| І ось коли вже порвалася нитка напруження
|
| У темряві підвалу всесвіту залишать гнити нахаба
|
| Махнувши рукою: йому встигли пояснити так мало—
|
| Ти не намагайся видалити акаунт
|
| Або втекти з-за кордонів овалу
|
| Щойно наповненого світлом,
|
| Але спустілого і злився з темрявою
|
| Ніхто вже не стане говорити про це
|
| Тим більше з тобою
|
| Ти вільний — софіти погасили назавжди
|
| І навіть бог раптом став безсилим бачити…
|
| Навіщо я дав їм життя?
|
| Навіщо я дав їм розум?
|
| Навіщо я дав їм життя?
|
| Навіщо я дав їм розум?
|
| Чутна бавовна однієї долоні про лоб
|
| Він не стежить за людьми, він споглядає пиздець
|
| І тисячу разів пошкодував, що колись давно
|
| Заради цих недоумків він залазив на хрест |