| Північ була десь багато років тому і холодна
|
| Лід скував серця людей і постарів їх
|
| На півдні народилися приємні землі, але сухі
|
| Я ходив у глибинах вод і грав своїм розумом
|
| Схід світав, оживаючи в золотому сонці
|
| Прилетіли тихі вітри, кілька голів стали однією
|
| Влітку, хоч серпень люди насмішкували
|
| Ми були в мирі, і ми раділи
|
| Ми гуляли, іноді рука об руку
|
| Між тонкими лініями, що позначають море і пісок
|
| Посміхаючись дуже спокійно
|
| Ми почали помічати, що можемо бути вільними
|
| І ми переїхали разом
|
| На Захід
|
| Захід — це де всі дні колись закінчаться
|
| Де кольори змінюються з сірого на золотий
|
| І ви можете бути з друзями
|
| І світло ллє золоті хмари вгорі
|
| Вест — це Майк і Сьюзі
|
| Я люблю Захід
|
| Там ми проведемо останні дні свого життя
|
| Розповідайте ті самі старі історії
|
| Так, принаймні ми спробували
|
| Тож на Захід, з усмішками на обличчях, ми їдемо
|
| О, так, і ми приносимо їм вибачення
|
| Хто ніколи не дізнається дорогу
|
| Ми біженці, що йдемо від життя
|
| Що ми знали і любили
|
| Нема чого робити чи говорити, ніде зупинитися
|
| Тепер ми один
|
| Ми біженці, несемо все, що маємо
|
| У коричневих пакетах, перев’язаних ниткою
|
| Нема чого думати, це нічого не значить
|
| Але ми можемо бути щасливі самі
|
| Вест — це Майк і Сьюзі
|
| Вест — це Майк і Сьюзі
|
| Я люблю Захід
|
| Захід – це дім для біженців |