| Сподіваюся ми не завадили.
|
| Нам дуже шкода, якщо оси часто жалять у голові.
|
| Жужжа і на вухах локшина довіри не викликає.
|
| Ти куриш спайс забудь про джа… Тут ганжу поважають.
|
| Погрожує лише апетит,
|
| Тільки позитив рівно стільки скільки зможеш забрати.
|
| Момент не пропусти. |
| По дурості чи відліні.
|
| Боротьбі з|мігренню. |
| Здійснюючи злочини.
|
| Який би ти там не був геній.
|
| Економлячи час заробивши грошей.
|
| Ти витратив все за день.
|
| Тепер у пошуках нових ідей.
|
| Ти і твоя тінь жалості не чекайте.
|
| Грає на репіті. |
| Жаліслива соплива.
|
| Текст мені написали за банк пива. |
| Алкашня!
|
| А ти не кашляй думай своєю вежею про продажи.
|
| Це ж важливо! |
| А ми тут входимо до ражу.
|
| Часто навіть. |
| По горло ситі цією кашею.
|
| З дитинства об'*башени. |
| Тримайтеся все подалі.
|
| Особливо хтось банчить. |
| Знищити стафф головне завдання.
|
| Не як інакше, а це означає більше кача.
|
| Більше, більше, більше, більше кача.
|
| На жаль не тисни. |
| Лови за хвіст удачу.
|
| Що наше життя воно собаче.
|
| Колись це плита над головою обрушиться.
|
| Люди напхалися дерми, але продовжують тужитися.
|
| І під ногами немає сліз утворилося калюжка.
|
| Адже якщо довго мучитися можна в кінці змучитися.
|
| Мені дуже шкода! |
| І це музика сповнена смутку.
|
| У результаті промовчали ті, хто голосно всіх кричали.
|
| Ви пробали скарб знайшли і тут же закопали.
|
| Я злий лише тому, що ви у*бки злішими стали.
|
| Ніяк не чекали, нічого зайвого.
|
| Як це жити в хоромах із душею жебрака,
|
| Найдешевше кіно нічого епічного.
|
| Про твою подругу знають багато непристойного.
|
| Все вдруге, як лупити з одного плеча.
|
| Зазвичай правду матку сука рубають із гіркоти.
|
| Вони шкодують жертву хоч бажай себе топчу.
|
| Але ніхто і ніколи не шкодує ката.
|
| Це сеча, випивай її до дна.
|
| Голови на половину складалися з колоди.
|
| Загляну тобі в обличчя і цього вистачить сповна.
|
| Бажати з г*вна на кубі або в клубі вам г*вна.
|
| Читайте про себе, щоб не ворушилися губи.
|
| Гучні слова змивалися, як не частоти в труби.
|
| Зникли піджаки тут полиняли шуби.
|
| Пожовтіло листя і з ними твої зуби.
|
| Люди бояться закохуватися.
|
| Як голуби туляться, Де попало, мало миру нам.
|
| Ми пропадаємо в коробках. |
| Все залишаємо на завтра.
|
| По небу бігати би в тапках.
|
| Не розчиняючись у потоку злих вулиць.
|
| Залишитися вірним собі.
|
| Не втратитися б на дні цих днів.
|
| Мабуть життя видніше.
|
| Як би пошматувати би нас краще.
|
| Начебто би разом на мить.
|
| І будинок з картин порожніх тут же.
|
| Душа як калюжа. |
| Петлю тугіше.
|
| З посмішкою до вух із зашитими очима.
|
| Ти бачиш це життя.
|
| Вона стебне над нами.
|
| Бродимо дворами під'їздами вбитими. |
| Просочений роками.
|
| Я самоїд і мені душу треба прикрасити квітами,
|
| Але полив їх не тем. |
| Вони зав'яли і стали кущами.
|
| Тепер так до світла їм пробитися важко.
|
| Нехай, але віра залишилася. |
| Хоча і видно все каламутно.
|
| Кожна буква в серця зашита.
|
| Кожен рядок душою просякнутий.
|
| З самого дна бруду смердючого нахлинався з повно.
|
| Досить, не задушить у роті тиша.
|
| Мабуть усім начхати.
|
| І почуття лише котяться в безодню.
|
| У очах так тісно.
|
| Перевір із якого тесту.
|
| Рідне життя я духом не впав.
|
| Так що ти поряд тримай.
|
| Туга і смуток про втрати.
|
| Ну дай мені сили тут все пережити. |