Переклад тексту пісні Алмаз - Тяни-Толкай

Алмаз (оригінал)

В шкафу надежда, погоны золотые.
Отвага, честь и доблесть на плечах.
Мне не забыть мгновения штурмовые,
Отчизне я служил не на речах.
Всё позади, тревоги и задания,
Подъём ночной и беготня.
Со мной мои воспоминания,
Мундир в шкафу и тишина.
Но пусть плавится лёд, и не ловим мы звёзд на погоны,
Но этот алмаз ничьей не украсит короны.
И вряд ли поймёт человек не из нашего круга,
Как грудью принять пулю, идущую в друга.
И вряд ли поймёт человек не из нашего круга,
Как грудью принять пулю, идущую в друга.
Память выстроит в ряд всех друзей да меня,
Весь родной мой отряд, мы как прежде семья.
И услышу порой, как бывало не раз,
«Не сдавайся, браток, твёрдым будь, как алмаз»
Но пусть плавится лёд, и не ловим мы звёзд на погоны,
Но этот алмаз ничьей не украсит короны.
И вряд ли поймёт человек не из нашего круга,
Как грудью принять пулю, идущую в друга.
И вряд ли поймёт человек не из нашего круга,
Как грудью принять пулю, идущую в друга.
В шкафу мундир, погоны офицера.
Заслуженная доблесть на плечах.
Вовеки не угаснет честь и вера,
Отчизне служим мы не на речах.
Нам не забыть мгновенья штурмовые,
Ребята, пусть нас всех хранит Всевышний!
Вы для меня по-прежнему родные,
Ведь офицеру не знакомо слово «бывший»!
Но пусть плавится лёд, и не ловим мы звёзд на погоны,
Но этот алмаз ничьей не украсит короны.
И вряд ли поймёт человек не из нашего круга,
Как грудью принять пулю, идущую в друга.
И вряд ли поймёт человек не из нашего круга,
Как грудью принять пулю, идущую в друга.

Алмаз (переклад)

У шафі надія, погони золоті.
Відвага, честь і доблесть на плечах.
Мені не забути миті штурмові,
Вітчизні я служив не на промовах.
Все позаду, тривоги та завдання,
Підйом нічний і біганина.
Зі мною мої спогади,
Мундир у шафі і тиша.
Але нехай плавиться лід, і не ловимо ми зірок на погони,
Але цей алмаз нічиєї не прикрасить корони.
І навряд чи зрозуміє людина не з нашого кола,
Як грудьми прийняти кулю, що йде в друга.
І навряд чи зрозуміє людина не з нашого кола,
Як грудьми прийняти кулю, що йде в друга.
Пам'ять вибудує в ряд всіх друзів так мені,
Весь рідний мій загін, ми як раніше сім'я.
І почую часом, як бувало не раз,
«Не здавайся, братку, будь твердим, як алмаз».
Але нехай плавиться лід, і не ловимо ми зірок на погони,
Але цей алмаз нічиєї не прикрасить корони.
І навряд чи зрозуміє людина не з нашого кола,
Як грудьми прийняти кулю, що йде в друга.
І навряд чи зрозуміє людина не з нашого кола,
Як грудьми прийняти кулю, що йде в друга.
У шафі мундир, погони офіцера.
Заслужена доблесть на плечах.
Повіки не згасне честь і віра,
Батьківщині служимо ми не на промовах.
Нам не забути миті штурмові,
Хлопці, хай нас усіх береже Всевишній!
Ви для мене, як і раніше, рідні,
Адже офіцеру не знайоме слово «колишній»!
Але нехай плавиться лід, і не ловимо ми зірок на погони,
Але цей алмаз нічиєї не прикрасить корони.
І навряд чи зрозуміє людина не з нашого кола,
Як грудьми прийняти кулю, що йде в друга.
І навряд чи зрозуміє людина не з нашого кола,
Як грудьми прийняти кулю, що йде в друга.