| Я забув, що це таке, якщо я коли знав взагалі
|
| Я спав на розбитому склі й припав до стіни
|
| Я повісив телефон багато разів на ангелів, коли вони дзвонили
|
| Їхні мелодії були болісно солодкі, як перестиглі меренги
|
| Я народився з чимось відсутнім
|
| Але я знаю, що твоя губа створена для поцілунків
|
| О, дитинко, коли грає ця людська музика, я не знаю чому…
|
| Вітер вибухає й розривається на шматки скрізь
|
| Він свербить у димоході й задушить повітря
|
| Ангели намагалися закріпитися, але їм так і не вдалося
|
| Їхні кінцівки заціпеніли й викривлені, тому їм доведеться танцювати
|
| Те, що вас найбільше лякає, звільнить вас
|
| Це те, що сказав мені ангел, — сказав він
|
| О, дитинко, коли грає ця людська музика, я не знаю чому…
|
| Я був дівчину на твоє обличчя, я кохав її своїм подихом
|
| Але мені не хотілося б визнати, що роман любить закінчуватися смертю
|
| А темрява — це берег світла, правда обрамлена брехнею
|
| І дівчина може так мило посміхатися, хоча її рот набитий мухами
|
| Коли ти худий, вогкий і кепкий
|
| Просто пам’ятайте, що ви в тілі
|
| О, дитинко, коли грає ця людська музика, я не знаю чому… |