| Коли настає вечір, настає сум місяця
 | 
| І найглибший найтемніший океан твоїх очей
 | 
| І смуток і жаль у шепіті твого голосу
 | 
| Видає брехню, що зцілення приходить з дотиком
 | 
| І ти кажеш тише, дитино, тише, ти кажеш те, про що пошкодуєш
 | 
| Ніколи нікому не обіцяй назавжди
 | 
| Закрийте очі, мрійте та намагайтеся забути
 | 
| Рай приходить, але не назавжди
 | 
| І я весь заплутався в тобі
 | 
| Сліпучу насолоду, яку ви можете подарувати
 | 
| Ви ховаєте це глибоко у своєму серці
 | 
| Як удари по синцю, і так, у мене залишився шрам
 | 
| Переслідує минуле розділяє нас
 | 
| І я весь заплутався в тобі
 | 
| І я весь заплутався, весь заплутався, заплутався в тобі
 | 
| Я знаю, що ти боїшся віддати себе й бути обмеженим любов’ю
 | 
| Але любов не має бути кайданами та ланцюгами
 | 
| Ти не зобов’язаний мені нічого обіцяти, але я візьму все, що ти даси
 | 
| Тому що є набагато більше, ніж я коли-небудь знав
 | 
| Набагато більше, ніж я коли-небудь сподівався
 | 
| І якщо
 | 
| Оскільки думка про вас грає ніжно й піднесено
 | 
| Ти вплітав у мої мрії та все, що я відчуваю
 | 
| А кольори, які ви демонструєте, — це дизайн вашої шаради
 | 
| Але я бачу під твоєю завісою, і ти перебудовуєшся
 | 
| Тремтливе, тендітне серце і бажання бути обожненим
 | 
| Якби ви тільки вірили, що я відчуваю те саме, що й ви
 | 
| Щоб сховатися в моїх обіймах і спати сном ангелів
 | 
| Якби ти тільки віриш, що я весь заплутався в тобі
 | 
| І я весь заплутався в тобі
 | 
| І я весь заплутався, весь заплутався в тобі
 | 
| І я весь заплутався, весь заплутався в тобі
 | 
| І я весь заплутався, весь заплутався в тобі
 | 
| І я весь заплутався, весь заплутався, заплутався в тобі |