| Сонце сідає за дахи будинків, на горизонті сплять журавлі
|
| Мертві кораблі й пристані поодинці кожен незнайомець
|
| Посмішка рогової повії втомлює її очі
|
| Виріс тут, народився тут, я не можу ні співчувати, ні любити!
|
| Це остання ніч у цьому клятому місті!
|
| Це остання ніч, завтра нас не буде!
|
| Все або нічого, нехай горить минуле!
|
| Місяць кольору крові на бетоні!
|
| Ідучи тротуаром, я рахую свої кроки, уникаючи частинок чужого життя
|
| Залишки їжі, що нас отруюють, окурки витоптаних бажань
|
| Надії завжди народжуються, спогади болять, як рани
|
| Мрії ніколи не збуваються, в порожніх пляшках перевертаються!
|
| Це остання ніч у цьому клятому місті!
|
| Це остання ніч, завтра нас не буде!
|
| Все або нічого, нехай горить минуле!
|
| Місяць кольору крові на бетоні!
|
| Я бачу сумну, красиву дівчину, яка заблукала на сірій вулиці
|
| Світло в магазині ось-ось згасне, її очі горять, а серце кричить
|
| Ти, дівчинко, скажи мені, куди йдеш, життя — це чаша, повна страждань
|
| Він не був гідний твоєї любові, забудь його, життя закінчується
|
| Це остання ніч у цьому клятому місті!
|
| Це остання ніч, завтра нас не буде!
|
| Все або нічого, нехай горить минуле!
|
| Місяць кольору крові на бетоні! |