| Важко жити на світі, знаючи: все колись пройде.
|
| Важко бути загадкою, якщо в серці рана живе.
|
| Кожна хвилина думає про нього, знаючи про бажання твоє.
|
| Жіноча помилка, ось перешкода тут чекати, коли тебе покличуть.
|
| Але не стати сильнішим від любові свого,
|
| Ти ховатимеш очі і дивитися в нікуди.
|
| Тривожний погляд твоїх зачарованих очей його не торкнеться.
|
| Наче вперше, ти пояснюєш собі,
|
| Що справа зовсім не в тому,
|
| Що просто вітер, просто сніг за вікном.
|
| Але підніми очі, любов дає права,
|
| І сніг розтане — подзвони йому сама.
|
| Виглядає неважливо в дзеркалі німий смуток.
|
| Він тебе не знає і не розуміє, а шкода.
|
| Якщо б він помітив, хто сумує про нього,
|
| Серце б загорілося вогнем,
|
| Із таємною надією, з трепетом у грудях,
|
| Ти йому сама зателефонуй.
|
| Але не стати сильнішим від любові свого,
|
| Ти ховатимеш очі і дивитися в нікуди.
|
| Тривожний погляд твоїх зачарованих очей його не торкнеться.
|
| Наче вперше, ти пояснюєш собі,
|
| Що справа зовсім не в тому,
|
| Що просто вітер, просто сніг за вікном.
|
| Але підніми очі, любов дає права,
|
| І сніг розтане — подзвони йому сама. |