| А тіньові фігури дивилися й блукали
|
| Під темним і зоряним куполом
|
| Що висів над світанком Землі
|
| І струснув срібною веселістю
|
| Пізніші дні, коли вперше Моргот
|
| Тікаючи від богів, їх неволя лопнула
|
| І став на землі смертних
|
| Далеко на півночі на своєму могутньому місці
|
| Там колись, і давно й давно
|
| До сонця й місяця ми знаємо
|
| Були освітлені, щоб плисти над світом
|
| Коли спочатку розгорнулися кудлаті ліси
|
| Там колись, і давно й давно
|
| До сонця й місяця ми знаємо
|
| Були освітлені, щоб плисти над світом
|
| Коли спочатку розгорнулися кудлаті ліси
|
| А тіньові фігури дивилися й блукали
|
| Під темним і зоряним куполом
|
| Що висів над світанком Землі
|
| І струснув срібною веселістю
|
| Пізніші дні, коли вперше Моргот
|
| Тікаючи від богів, їх неволя лопнула
|
| І став на землі смертних
|
| Далеко на півночі на своєму могутньому місці
|
| Там колись, і давно й давно
|
| До сонця й місяця ми знаємо
|
| Були освітлені, щоб плисти над світом
|
| Коли спочатку розгорнулися кудлаті ліси
|
| Там колись, і давно й давно
|
| До сонця й місяця ми знаємо
|
| Були освітлені, щоб плисти над світом
|
| Коли спочатку розгорнулися кудлаті ліси
|
| Смерть світлу, закону, любові
|
| Проклятий місяць, зірки й зорі вгорі
|
| Хай темрява вічна старість
|
| Потопи Манве, Варду і сяюче сонце
|
| Смерть світлу, закону, любові
|
| Проклятий місяць, зірки й зорі вгорі
|
| Хай темрява вічна старість
|
| Потопи Манве, Варду і сяюче сонце
|
| Смерть світлу, закону, любові
|
| Проклятий місяць, зірки й зорі вгорі
|
| Хай темрява вічна старість
|
| Потопи Манве, Варду і сяюче сонце
|
| Смерть світлу, закону, любові
|
| Проклятий місяць, зірки й зорі вгорі
|
| Хай темрява вічна старість
|
| Потопи Манве, Варду і сяюче сонце |