| А тіньові фігури дивилися й блукали | 
| Під темним і зоряним куполом | 
| Що висів над світанком Землі | 
| І струснув срібною веселістю | 
| Пізніші дні, коли вперше Моргот | 
| Тікаючи від богів, їх неволя лопнула | 
| І став на землі смертних | 
| Далеко на півночі на своєму могутньому місці | 
| Там колись, і давно й давно | 
| До сонця й місяця ми знаємо | 
| Були освітлені, щоб плисти над світом | 
| Коли спочатку розгорнулися кудлаті ліси | 
| Там колись, і давно й давно | 
| До сонця й місяця ми знаємо | 
| Були освітлені, щоб плисти над світом | 
| Коли спочатку розгорнулися кудлаті ліси | 
| А тіньові фігури дивилися й блукали | 
| Під темним і зоряним куполом | 
| Що висів над світанком Землі | 
| І струснув срібною веселістю | 
| Пізніші дні, коли вперше Моргот | 
| Тікаючи від богів, їх неволя лопнула | 
| І став на землі смертних | 
| Далеко на півночі на своєму могутньому місці | 
| Там колись, і давно й давно | 
| До сонця й місяця ми знаємо | 
| Були освітлені, щоб плисти над світом | 
| Коли спочатку розгорнулися кудлаті ліси | 
| Там колись, і давно й давно | 
| До сонця й місяця ми знаємо | 
| Були освітлені, щоб плисти над світом | 
| Коли спочатку розгорнулися кудлаті ліси | 
| Смерть світлу, закону, любові | 
| Проклятий місяць, зірки й зорі вгорі | 
| Хай темрява вічна старість | 
| Потопи Манве, Варду і сяюче сонце | 
| Смерть світлу, закону, любові | 
| Проклятий місяць, зірки й зорі вгорі | 
| Хай темрява вічна старість | 
| Потопи Манве, Варду і сяюче сонце | 
| Смерть світлу, закону, любові | 
| Проклятий місяць, зірки й зорі вгорі | 
| Хай темрява вічна старість | 
| Потопи Манве, Варду і сяюче сонце | 
| Смерть світлу, закону, любові | 
| Проклятий місяць, зірки й зорі вгорі | 
| Хай темрява вічна старість | 
| Потопи Манве, Варду і сяюче сонце |