| У країні, де я народився,
|
| Щонеділі вранці ми ходили до церкви,
|
| Тоді ввечері вогні згасли,
|
| Ось слова, які сказала моя мама:
|
| «Діти, сподіваюся, ви міцно спите,
|
| І не дай клопам вкусити,
|
| Якщо ви повинні померти, не прокинувшись,
|
| Моліть Бога, щоб ваша душа взяла».
|
| (Не дозволяй клопам вкусити тебе,
|
| Не дозволяй клопам вкусити тебе,
|
| Не дозволяйте клопам вкусити вас.)
|
| Проповідник сказав би нам, що Господь був добрим,
|
| Усі ми, маленькі діти, повинні стукати по дереву,
|
| Проповідник розповідав би нам про ангелів і святих,
|
| Дідусь навчив нас про привидів і,
|
| Він сказав:
|
| «(Не дозволяй клопам вкусити тебе,
|
| Не дозволяй клопам вкусити тебе,
|
| Не дозволяйте клопам вкусити вас.)»
|
| Тоді я натягнув покривало на голову,
|
| Перестань думати про речі під ліжком,
|
| Грім і блискавка починають гриміти,
|
| Хтось стукає, але нікого немає вдома.
|
| (Не дозволяй клопам вкусити тебе,
|
| Не дозволяй клопам вкусити тебе,
|
| Не дозволяй клопам вкусити тебе,
|
| Не дозволяйте клопам вкусити вас.) |