| Ти співаєш нам пісні, що горе коротке
|
| Удає, що втішається, коли сонце заходить -
|
| Але тримай шум своїх пісень подалі
|
| Я більше не можу їх чути!
|
| Я більше не можу їх чути!
|
| Ти життя, що б ти самотній бідний
|
| Проти мрії, яку ми мріяли про тебе!
|
| А ще у нас є коханці чесні і теплі
|
| Сійте троянди оманливим шляхом
|
| Посіяли троянди, посіяли з нашим найкращим другом
|
| Поливатися росою долин -
|
| Але одного осіннього дня я знову пішов цією дорогою
|
| І кропивою й терном знекровлений
|
| Ти співаєш нам пісні, що горе коротке
|
| Удає, що втішається, коли сонце заходить -
|
| Але тримай шум своїх пісень подалі
|
| Я більше не можу їх чути!
|
| Я більше не можу їх чути!
|
| Ти життя, що б ти не був один далеко
|
| Коли ростеш у світлі тіні!
|
| Коли бруньки підсохнуть і буде тісно
|
| Серед пагорбів безсонячного гравію
|
| Ти співаєш нам пісні, що горе коротке
|
| Удає, що втішається, коли сонце заходить -
|
| Але тримай шум своїх пісень подалі
|
| Я більше не можу їх чути!
|
| Я більше не можу їх чути!
|
| Ти співаєш нам пісні, що горе коротке
|
| Удає, що втішається, коли сонце заходить -
|
| Але тримай шум своїх пісень подалі
|
| Я більше не можу їх чути!
|
| Я більше не можу їх чути! |