| Ти дурний
|
| Навколо люди, наче ляльки
|
| Хтось скаже рай,
|
| Але пластмасовий, сіра маса
|
| І кожний день
|
| Нехай місто не спит
|
| І кожен будинок
|
| Нехай виб'ється на мені
|
| Не дихай
|
| Все, що пам'ятаєш, з|сумом на|очах перед стрибком
|
| Не дихай
|
| Вся твоя молодість, ніби отрута у фотографіях,
|
| Але я знаю, що ти пам'ятаєш
|
| Знаю, що ти пам'ятаєш
|
| Що я був іншим, коли це було можливо
|
| Я знаю, що ти пам'ятаєш
|
| Знаю, що ти пам'ятаєш,
|
| Але мій адвокат в пеклу сказав, щоб я був складним
|
| Я не знайшов себе, ну що за пропажа
|
| У під'їздах трьохповерхівок, що плачуть по мені
|
| Я закурю, і все раптом стане неважливо
|
| Це все дрібниці в бухій голові
|
| Іноді на мене дивляться, як на дурня
|
| Слів тече річка, але в них тільки пропадати
|
| Іноді я так хочу літати
|
| Повільно горіти, але не догорати
|
| Так що, до біса!
|
| Я малюю рожевий світ у голові
|
| На мене не діють ваші тупі проблеми
|
| Завтра моє тіло танцюватиме в вогні
|
| І все це лише початок кінця, до чорта
|
| Я собі не змінював, хоч віддав душу
|
| За те, щоб бути комусь потрібним
|
| І зрозумів, що це все точно не назавжди
|
| Хто скаже мені, навіщо, навіть не буду слухати
|
| Я не знайшов себе, ну що за пропажа
|
| У під'їздах трьохповерхівок, що плачуть по мені
|
| Я закурю, і все раптом стане неважливо
|
| Це все дрібниці в бухій голові
|
| Я не знайшов себе, ну що за пропажа
|
| У під'їздах трьохповерхівок, що плачуть по мені
|
| Я закурю, і все раптом стане неважливо
|
| Це все дрібниці в бухій голові |