Переклад тексту пісні Вьюга - Сатанакозёл

Вьюга (оригінал)

Снег залепляет глаза
Вьюга лютым зверем воет в ночи
Холод руки цепью сковал
Больше не видеть мне белые дни
Страх режет сердце ножом
Где-то вдали волки в ярости злой
Воют.
Чуя свежую кровь
Ринулись вслед за мной
«Эх, заебался идти
Да и ни черта не видать впереди
Только белая бездна ревёт
Еле сгибая»
Эх, и тяжелая сумка
Что же туда запихала жена?
В кроличьей шкуре добрый бутыль
Полный вина
Сколько жить мне осталось
Знать не долго уже
Что ж напьюсь напоследок
Сгину так навеселе
Крепкой брагой разбавлю
Смерть да душу свою
Прогоню грусть-тревогу
Встречу седую во хмелю
Эх, и крепкая брага была
В раз всё нутро обогрела она
Только вот ноги идти не хотят
Что за проклятье?
Что ж, посижу, отдохну
Чай перед смертью часок подремлю"
Сказано-сделано, рухнул с сугроба и захрапел
Ах ты, вьюга, родимая мать
Ты не оставь бедолагу в беде
Ты прогони зверя лютого вспять
Пусть блуждает
Ты отсеки запах крови людской
В небо свой саван с земли подними
Пусть продолжается яростный вой
Пьяного викинга ты схорони
Звери быстро почуяли страх
И на запах несутся рыча
Кровью залиты пасти, глаза
Голод на части рвёт изнутри
Но пропал человеческий дух
Долго звери метались вокруг
До утра яростью исходя,
Рыскали по лесу, злобно рыча

(переклад)

Сніг заліплює очі
Завірюха лютим звіром виє вночі
Холод руки ланцюгом скував
Більше не бачити мені білі дні
Страх ріже серце ножем
Десь вдалині вовки в люті злої
Виють.
Чуючи свіжу кров
Рушили слідом за мною
«Ех, заебався йти
Та і ні риса не бачити попереду
Тільки біла безодня реве
Ледве згинаючи»
Ех, і важка сумка
Що ж туди запхала дружина?
У кролячій шкурі добрий сулія
Повний вина
Скільки жити мені лишилося
Знати не довго вже
Що ж нап'юся наостанок
Згину так напідпитку
Міцною брагою розбавлю
Смерть та душу свою
Прожену сум-тривогу
Зустріч сиву під хмелем
Ех, і міцна брага була
Враз все нутро обігріла вона
Тільки ось ноги йти не хочуть
Що за прокляття?
Що ж, сиджу, відпочину
Чай перед смертю годинку подремлю"
Сказано-зроблено, звалився з кучугури і захропів
Ах ти, завірюха, рідна мати
Ти не залиши бідолаху в біді
Ти прожени звіра лютого назад
Нехай блукає
Ти відсіки запах крові людської
У небо свій саван із землі підніми
Нехай триває люте виття
П'яного вікінга ти
Звірі швидко відчули страх
І на запах мчать рича
Кров'ю залиті пащі, очі
Голод на частині рве зсередини
Але пропав людський дух
Довго звірі бігали навколо
До ранку люттю виходячи,
Рискали по лісі, зло ричачи