Переклад тексту пісні Janis' Lied - Samsas Traum

Janis' Lied (оригінал)

Dort am Straßenrand stand ein Mann
Wegen ihm fiel das Laub noch leiser
Meine Stimme schnitt durch die Stille
Ein böser Traum
Mit der Angst fest in meiner Hand
Schrie ich mich an der Kälte heiser:
Vor den Wolken zählen Momente
Wie dieser kaum
Wieder atme ich Wasser
Wieder trinke ich Flammen
Und ich bitte um noch mehr Verzicht
Doch je lauter ich flehe
So sehr ich ihn auch suche
Den Weg zu mir, ich finde ihn nicht
Hier im Haus ist man nicht allein
Rings um uns sammeln sich die Geister
An den Wänden zerrinnen Schatten
Das Leben schweigt
Über Dir bin ich furchtbar klein
Und das Ende, das Anfangs Meister
Färbt die Hände, wenn sich der Weg
An der Brücke zweigt
Wieder schlucke ich Steine
Wieder gleiten die Finger
Durch Entbehrung, das Gras und den Wind
Manche Schachtel wiegt schwerer
Als die Welt auf den Schultern
Und als alle, die noch bei mir sind
Wär' die Erde doch nur so kalt
Wie mein Herz im Licht aller Sonnen
Wär' das Eisen so leicht und brüchig
Wie morsches Holz
Meine Schwester, leb’wohl, schon bald
Hat der Winter in Dir begonnen:
Unaufhaltsam und voller Anmut
Gleich Deinem Stolz
Wieder reiße ich Narben
In die Körper der Menschen
Wieder berste ich: «Nimm' sie mir nicht.»
Doch je tiefer ich grabe
So sehr ich nach ihm suche
Den Weg zu Dir, ich finde ihn nicht

Janis' Lied (переклад)

На узбіччі дороги стояв чоловік
Через нього листя опало ще м’якше
Мій голос прорізав тишу
Поганий сон
Зі страхом міцно в руці
Я хрипко закричав на морозі:
Миті рахуються перед хмарами
Навряд чи подобається цей
Знову дихаю водою
Знову я п’ю полум’я
І я прошу ще більшої зречення
Але тим голосніше я благаю
Скільки я його шукаю
Дороги до мене я не можу знайти
Тут у домі ти не один
Навколо нас збираються привиди
Тіні тануть на стінах
Життя мовчить
Над тобою я страшенно малий
І кінець, початківець майстер
Фарбуйте руки, коли в дорозі
На мосту гілки
Знову ковтаю каміння
Пальці знову ковзають
Через позбавлення, траву і вітер
Якась коробка важча
Як світ на твоїх плечах
І ніж усі ті, хто ще зі мною
Якби тільки земля була така холодна
Як моє серце в світлі всіх сонць
Якби залізо було таким легким і крихким
Як гниле дерево
Сестричко, прощавай, скоро
У вас почалася зима:
Нестримний і сповнений благодаті
Рівно вашій гордості
Знову рву шрами
В тіла людей
Я знову лопнув: «Не забирайте її у мене».
Але чим глибше я копаю
Скільки я його шукаю
Дороги до тебе я не можу знайти