| Я стояв у невірі, дивуючись, коли божевілля станеться
|
| Найстрашніші сльози навернулися на мене через дорогу 91
|
| Тоді я був у студії, знову зламався і заплакав
|
| У моїх навушниках пролунав голос, сказавши, що Том Петті помер
|
| І всі скельні боги мертві або вмирають
|
| Здається, весь світ розбитий і плаче
|
| Це більше, ніж молитви, які нам потрібні
|
| Ми всі на хресті, самотні й стікаємо кров’ю
|
| І привіт, інженер, не відтворюйте це
|
| Цей потяг, на якому ми перебуваємо, сходить з рейок
|
| Немає нікого, хто б співав блюз так, як його треба співати
|
| Всі говорять, ніхто не слухає, ми ніби просто говоримо в
|
| язики
|
| Є краса, свідками якої ми стоїмо в святому місці
|
| Але дивлячись на безлад тут, можна подумати, можливо, у Бога закінчилася благодать
|
| І всі скельні боги мертві або вмирають
|
| Здається, весь світ розбитий і плаче
|
| Це більше, ніж молитви, які нам потрібні
|
| Ми всі на хресті, самотні й стікаємо кров’ю
|
| І привіт, інженер, не відтворюйте це
|
| Цей потяг, на якому ми перебуваємо, сходить з рейок
|
| Ми були гарні, як ангели, один народився з чеснотами та довірою
|
| Тоді наша невинність була втрачена, згоріла або заіржавіла
|
| Але нас зраджує чорний, коли тіні здіймаються в темряві в сутінках
|
| Скеровуючи нас від легких, маленьких зламаних іграшок у пилю
|
| І всі скельні боги мертві або вмирають
|
| Здається, весь світ розбитий і плаче
|
| Це більше, ніж молитви, які нам потрібні
|
| Ми всі на хресті, самотні й стікаємо кров’ю
|
| І привіт, інженер, не відтворюйте це
|
| Цей потяг, на якому ми перебуваємо, сходить з рейок |