Переклад тексту пісні Утро Полины - Nautilus Pompilius

Утро Полины (оригінал)

Руки Полины, как забытая песня под упорной иглой.
Звуки ленивы и кружат, как пылинки, над ее головой.
Сонные глаза ждут того, кто войдет и зажжет в них свет.
Утро Полины продолжается сто миллиардов лет.
И все эти годы я слышу, как колышется грудь.
И от ее дыханья в окнах запотело стекло.
И мне не жалко того, что так бесконечен мой путь.
В ее хрустальной спальне постоянно, постоянно светло.
Я знаю тех, кто дождется, и тех, кто, не дождавшись, умрет.
Но и с теми и с другими одинаково скучно идти.
Я люблю тебя за то, что твое ожидание ждет
Того, что никогда не сможет произойти.
Пальцы Полины словно свечи в канделябрах ночей,
Слезы Полины превратились в бесконечный ручей,
В комнате Полины на пороге нерешительно мнется рассвет,
Утро Полины продолжается сто миллиардов лет.
И все эти годы я слышу, как колышится грудь.
И от ее дыханья в окнах запотело стекло.
И мне не жалко того, что так бесконечен мой путь.
В ее хрустальной спальне постоянно, постоянно светло.

(переклад)

Руки Поліни, як забута пісня під наполегливою голкою.
Звуки ліниві і кружляють, як порошинки, над її головою.
Сонні очі чекають на того, хто увійде і запалить у них світло.
Ранок Поліни триває сто мільярдів років.
І всі ці роки я чую, як колишеться груди.
І від її подиху у вікнах запотіло скло.
І мені не шкода того, що такий нескінченний мій шлях.
У кришталевій спальні постійно, постійно світло.
Я знаю тих, хто дочекається, і тих, хто не дочекавшись, помре.
Але і з тими, і з іншими однаково нудно йти.
Я люблю тебе за те, що на твоє очікування чекає
Того, що ніколи не станеться.
Пальці Поліни немов свічки в канделябрах ночей,
Сльози Поліни перетворилися на нескінченний струмок,
У кімнаті Поліни на порозі нерішуче мені світається,
Ранок Поліни триває сто мільярдів років.
І всі ці роки я чую, як колихаються груди.
І від її подиху у вікнах запотіло скло.
І мені не шкода того, що такий нескінченний мій шлях.
У кришталевій спальні постійно, постійно світло.