| А я дивлюсь у вікно на вулиці цього сірого міста
|
| Де той рай, що обіцяв мені світ
|
| У серці горить порожнеча, тихо ковзає по голові
|
| Я шукаю, але я більше не питаю про сатану чи Бога
|
| Люди ходять повз, не знаючи, що робити зі своїм часом
|
| Життя без змісту як вихід із самотності
|
| У тиші помруть мрії і думки
|
| Вони не хочуть третього рейху, і не завадять четвертому
|
| Щодня я чую про вбивства та терор у світі
|
| Про війну і мир, кожна з яких закінчується могильником
|
| Якби я коли-небудь дізнався, що маленьку дівчинку зґвалтували
|
| Якби я тільки знав, що вбив би ґвалтівника тут же
|
| Я більше не питаю правди чи реальності
|
| Вірте тільки в себе і в хвилини ніжності
|
| Бо в глибині душі мені досі чуже суспільство
|
| І це не зміниться, поки одного разу небо не згорить
|
| Де той дім, який колись був так пов’язаний
|
| Я не бачу надії і не знаю, де я належу
|
| Навіть уві сні вони переслідують мене до смерті
|
| Поки навіть омріяний рай не загрожує зануритися в мене
|
| І тільки тоді, коли я заплющу очі, щоб подумати про тебе
|
| Я маю любов віддати ще тисячу життів
|
| І раптом кожна думка знову набуває сенсу
|
| І я розумію, чого я хочу і хто я насправді
|
| Цей світ бездушний, тільки з тобою я знаходжу втіху
|
| Тримай мене міцно в обіймах, ніколи не відпускай мене...
|
| І знову підкрадається нова депресія
|
| Вона приходила майже щодня, відколи я почав думати самостійно
|
| І кожна людина, яка виносить суд, має це знати
|
| Ми відповідальні за страждання і нещастя в цьому світі
|
| Я й досі йду шляхом бунту та поезії
|
| Перш ніж я повністю занурився в глибину своєї летаргії
|
| А на вулицях бачу, як панує капітал
|
| Матеріалізм пропагується як новий сенс життя
|
| Молоде ніколи не віддалялося далі від старого
|
| Ніколи діти не забували, як мріяти швидше
|
| І іноді хочеться, щоб нарешті настав цей день
|
| Де ця планета все ще втрачає свою останню невинність
|
| І тільки тоді, коли я заплющу очі, щоб подумати про тебе
|
| Я маю любов віддати ще тисячу життів
|
| І раптом кожна думка знову набуває сенсу
|
| І я розумію, чого я хочу і хто я насправді
|
| … більше не плакати, не сміятися, не любити, ненавидіти
|
| Більше не мріяти, не жити, тільки сподіватися, тільки молитися... |