| Колись… Ми були близькі як брати
|
| Тепер ми далекі, як світи
|
| Чому б тобі просто не забрати мій біль?
|
| Я буду безстрашним, бо буду вільним
|
| Забобонні і безглузді
|
| Вони будуть рабами вас в ім’я Боже
|
| Якщо… немає шансу на свободу
|
| Я скоріше втечу у власний світ
|
| Ви думаєте, що я дурень, що вірю
|
| У мрі – реальність
|
| Але ти не бачиш, який вітер
|
| Несу вам
|
| У день розрахунку
|
| Живи брехнею, помри правдою
|
| Це місце… ми віддамо нашим синам
|
| Поклик до Землі… який розірвався надвоє
|
| Вони не виявляють милосердя до тих, хто відмовляється
|
| Пил із зірок, якими тільки ми будемо
|
| Ніколи не дивуйтеся, що ніхто не прощає
|
| Чи реально те, що я бачу
|
| Або просто очі вас обманюють
|
| Усе насіння, яке ми створили назавжди
|
| Тепер усі вони змарновані й прокляті ненавистю
|
| Якщо ніхто не чує
|
| Те, у що ми віримо, кричать
|
| Тоді, можливо, настав час кінця Царства
|
| Ми ніколи не заслуговували
|
| Живи брехнею, помри правдою
|
| Це місце… ми віддамо нашим синам
|
| Поклик до Землі… який розірвався надвоє
|
| Вони не виявляють милосердя до тих, хто відмовляється
|
| Пил із зірок, якими тільки ми будемо
|
| Ніколи не дивуйтеся, що ніхто не прощає
|
| Ви думаєте, що я дурень, що вірю
|
| У мрі – реальність
|
| Але ви не бачите, що вітер несе вам
|
| У день розрахунку
|
| Живи брехнею, помри правдою
|
| Це місце… ми віддамо нашим синам
|
| Поклик до Землі… який розірвався надвоє
|
| Вони не виявляють милосердя до тих, хто відмовляється
|
| Пил із зірок, якими тільки ми будемо
|
| Ніколи не дивуйтеся, що ніхто не прощає |