Переклад тексту пісні Заветный камень - Леонид Утёсов

Заветный камень (оригінал)

Холодные волны вздымает лавиной
Широкое Черное море.
Последний матрос Севастополь покинул,
Уходит он, с волнами споря.
И грозный, соленый, бушующий вал
О шлюпку волну за волной разбивал.
В туманной дали
Не видно земли,
Ушли далеко корабли.
Друзья-моряки подобрали героя,
Кипела волна штормовая.
Он камень сжимал посиневшей рукою
И тихо сказал, умирая:
"Когда покидал я родимый утес,
С собою кусочек гранита унес.
Затем, чтоб вдали
От нашей земли
О ней мы забыть не могли."
"Кто камень возьмет, тот пускай поклянется,
Что с честью носить его будет.
Он первым в любимую бухту вернется
И клятвы своей не забудет!"
Тот камень заветный и ночью, и днем
Матросское сердце сжигает огнем.
Пусть свято хранит
Мой камень-гранит,
Он русскою кровью омыт.
Сквозь бури и штормы прошел этот камень,
И стал он на место достойно.
Знакомая чайка взмахнула крылами
И сердце забилось спокойно.
Взошел на утес черноморский матрос,
Кто Родине новую славу принес.
И в мирной дали
Пошли корабли
Под солнцем родимой земли.
И в мирной дали
Пошли корабли
Под солнцем родимой земли.

Заветный камень (переклад)

Холодні хвилі здіймає лавиною
Широке Чорне море.
Останній матрос Севастополь покинув,
Іде він, з хвилями сперечаючись.
І грізний, солоний, бурхливий вал
Про шлюпку хвилю за хвилею розбивав.
У туманній далині
Не видно землі,
Пішли далеко кораблі.
Друзі-моряки підібрали героя,
Кипіла хвиля штормова.
Він камінь стискав посинілою рукою
І тихо сказав, помираючи:
"Коли я покидав рідну скелю,
З собою шматочок граніту забрав.
Потім, щоб вдалині
Від нашої землі
Про неї ми забути не могли.
"Хто камінь візьме, той нехай клянеться,
Що з честю носитиме його.
Він першим у улюблену бухту повернеться
І клятви своєї не забуде!
Той камінь заповітний і вночі, і вдень
Матроське серце спалює вогнем.
Нехай свято зберігає
Мій камінь-граніт,
Він російською кров'ю обмитий.
Крізь бурі та шторми пройшов цей камінь,
І став він на місце гідно.
Знайома чайка змахнула крилами
І серце забилося спокійно.
Зійшов на скелю чорноморський матрос,
Хто Батьківщині нову славу приніс.
І у мирній дали
Пішли кораблі
Під сонцем рідної землі.
І у мирній дали
Пішли кораблі
Під сонцем рідної землі.