| Вдоль квартала, вдоль квартала взвод шагал,
| Вздовж кварталу, вздовж кварталу взвод крокував,
|
| Вася Крючкин подходяще запевал.
| Вася Крючкін добряче співав.
|
| А навстречу, безусловно, не спеша,
| А назустріч, безумовно, не поспішаючи,
|
| Шла раскрасавица-душа.
| Ішла красуня-душа.
|
| Увидала Васю Крючкина она,
| Побачила Васю Крючкіна вона,
|
| Улыбнулась, словно полная луна.
| Усміхнувся, наче повний місяць.
|
| А Василий понимает, что к чему, —
| А Василь розуміє, що до чого, —
|
| Маруся нравится ему.
| Маруся йому подобається.
|
| Позабыла тут Маруся про дела,
| Забула тут Маруся про справи,
|
| Повернула и за нами вслед пошла.
| Повернула і за нами слідом пішла.
|
| А Василий — он знаток сердечных ран, —
| А Василь — він знавець серцевих ран, —
|
| Да разливался, как баян.
| Так розливався, як баян.
|
| Тут возникла эта самая любовь,
| Тут виникло це саме кохання,
|
| Что волнует и тревожит нашу кровь.
| Що хвилює і турбує нашу кров.
|
| Видим, Вася от волненья побелел
| Бачимо, Вася від хвилювання побілів
|
| И снова песенку запел.
| І знову пісеньку заспівав.
|
| Так мы пели, может, два иль три часа,
| Так ми співали, може, дві чи три години,
|
| Захрипели, потеряли голоса,
| Захрипіли, втратили голоси,
|
| Но не сдаемся: в нас самих играет кровь,
| Але не здаємось: у нас самих грає кров,
|
| И мы стеною за любовь.
| І ми стеною за любов.
|
| Видит взводный, что плохи наши дела.
| Бачить взводний, що погані наші справи.
|
| Вот, Маруся, до чего нас довела!
| Ось, Марусю, до чого нас довела!
|
| Крикнул взводный: «А эту песню прекратить!»
| Крикнув взводний: «А цю пісню припинити!»
|
| Ну, значит, так тому и быть. | Ну, значить, так тому і бути. |