Переклад тексту пісні Море волнуется раз... - Красная плесень

Море волнуется раз... (оригінал)

Сара, я тебе сейчас спою песню про мою первую несчастную любовь.
Почему-то там я всех любил, а нас никто не любит.
Только это было в прошлом,
сразу я тебе ее щас спою.
Помню я тебя маленькой девочкой,
Ты прекрасна была как заря.
Ты прошла, улыбаясь приветливо,
И тебя полюбил сразу я.
Я тогда ковырялся в песочнице,
Ел мацу, ты махала ногой,
За тобой я поплелся доверчиво,
И в саду целовался с тобой.
Море волнуется раз,
Я получил в левый глаз,
Знал я, конечно, что счастье невечно,
Папа твой выследил нас.
— Знал ты, конечно, счастье невечно,
Папа мой вычислил нас.
— Я всегда знал, что он был антисемитом, твой подлый старикашка.
А вот послушай, что было дальше.
Ты будешь плакать, Сара, но не смейся.
Время шло, подросли мы немножечко,
И учиться пошли в первый класс,
Там за партой последней украдочкой
Целовались с тобою не раз,
Вот однажды уроки закончились,
И на речку пошли мы с тобой.
Настроение было прекрасное,
Но твой брат наш нарушил покой.
Море волнуется раз,
Я получил в правый глаз,
Знал я, конечно, что счастье невечно,
Братец твой вычислил нас.
— Знал ты, конечно, счастье невечно,
Братец мой вычислил нас.
— Я вычислил знаешь что?
Он у нее был7 знаешь кем?
Он у нее был в обществе
«Память», представляешь, вот семейка попалась.
Ну ладно, Сара, послушай самое
главное.
Не нервничай, Сара, прими валокардинчик.
С той поры пронеслось много времени,
И ты замужем очень давно.
Но тайком мы гуляем по-прежнему,
И тебя я люблю все равно,
Мы с тобою так часто встречаемся,
Иногда ты ночуешь со мной,
Все сильней мы друг в друга влюбляемся,
Вот что значит большая любовь.
Море волнуется раз,
Я получил между глаз,
Знал я, конечно, счастье невечно,
Муж твой застал вчера нас.
— Знал ты, конечно, счастье невечно,
Муж мой застал вчера нас.
— Сарочка, но ты не нервничай, это было в прошлом, и вообще ее звали Степанида
Андреевна, понимаешь, ну такая была женщина… А муж, кстати, подлец,
он работал то ли в КГБ, то ли в МВД, еще при Брежневе, это было давно.
Но Сара, надо валить, надо валить, здесь мы чужие люди на этом празднике жизни.
И не надо так размахивать скалкой у меня над головой, Сара.
Я люблю тебя одну.
Смотреть всем в глаза.

(переклад)

Сара, я тобі зараз заспіваю пісню про моє перше нещасливе кохання.
Чомусь там я всіх любив, а нас ніхто не любить.
Тільки це було в минулому,
одразу я тобі її зараз заспіваю.
Пам'ятаю я тебе маленькою дівчинкою,
Ти прекрасна була як зоря.
Ти пройшла, усміхаючись привітно,
І тебе покохав відразу я.
Я тоді колупався в пісочниці,
Їл¸мацу, ти махала ногою,
За тобою я поплентався довірливо,
І в саду цілувався з тобою.
Море хвилюється раз,
Я отримав у ліве око,
Знав я, звичайно, що щастя вічне,
Батько твій вистежив нас.
— Знав ти, звичайно, щастя вічне,
Батько мій вирахував нас.
— Я завжди знав, що він був антисемітом, твій підлий дід.
А ось послухай, що було далі.
Ти плакатимеш, Сара, але не смійся.
Час минав, підросли ми трошки,
І вчитися пішли в перший клас,
Там за партою останньою крадькома
Цілувалися з тобою не раз,
Ось якось уроки закінчилися,
І на річку пішли ми з тобою.
Настрій був чудовий,
Але твій брат наш порушив спокій.
Море хвилюється раз,
Я набув у праве око,
Знав я, звичайно, що щастя вічне,
Твій братик вирахував нас.
— Знав ти, звичайно, щастя вічне,
Братець мій вирахував нас.
—Я обчислив знаєш що?
Він у ніше був7 знаєш ким?
Він у ні був у суспільстві
"Пам'ять", уявляєш, ось сімейка попалася.
Ну, гаразд, Сара, послухай саме
головне.
Не нервуй, Сара, прийми валокардинчик.
З того часу промайнуло багато часу,
І ти одружена дуже давно.
Але таємно ми гуляємо як і раніше,
І тебе я люблю все одно,
Ми з тобою так часто зустрічаємося,
Іноді ти ночуєш зі мною,
Все сильніше ми друг в друга закохуємося,
Ось що означає велике кохання.
Море хвилюється раз,
Я отримав між очей,
Знав я, звичайно, щастя вічне,
Чоловік твій застав нас учора.
— Знав ти, звичайно, щастя вічне,
Чоловік мій у нас вчора нас.
— Сарочка, але ти не нервуй, це було в минулому, і взагалі її звали Степанида
Андріївна, розумієш, ну така була жінка... А чоловік, до речі, негідник,
він працював чи в КДБ, чи в МВС, ще за Брежнєва, це було давно.
Але Сара, треба валити, треба валити, тут ми чужі люди на цьому святі життя.
І не треба так розмахувати качалкою у мене над головою, Сара.
Я люблю тебе одну.
Дивитись усім у очі.