| Ішла дівчинка з дідусем вздовж річки. |
| Дивляться, говно пливе. |
| Ну, а дівчинка й питає: "Дідусю, звідки воно?" |
| А дідусь і
|
| каже: "Було це давно. Жив принц і принцеса. Принц поїхав воювати, а принцеса, подумавши, що його вб'ють, втопилася в цій самій.
|
| річечці". Запитує знову дівчинка: "А говно звідки?". "А я ебу? |
| Насрав хтось"
|
| "Кошмарики на В'язова" дивився я перед сном,
|
| Дуже злякався, і на трусах – пляма.
|
| На чорно-темному небі... яскравий місяць,
|
| За дверима хтось дихає, коротше, не до сну!
|
| З тремтячими колінами я підійшов до вічка,
|
| І з клоаки вирвалося трохи оранку.
|
| Я в цьому був певен, за дверима Крюгер був,
|
| Тому я двері свої комодом завалив.
|
| Не налякати вам, відьми, мене.
|
| Нехай обідрані труси,
|
| Це все – хуйня.
|
| Не боюся я Крюгеров, вурдалаків, упирів,
|
| До своєї фіранки.
|
| До своєї фіранки.
|
| У темному коридорі задзвонив телефон,
|
| Я обіслав свою постіль, пропав миттєво сон,
|
| З трубки пролунав пробитий, грубий бас:
|
| "Я підіймаюся до тебе, чекай мене зараз!"
|
| Я зрозумів, що це Крюгер! |
| Тепер мене пиздец,
|
| І яйця боляче стиснулися, і затулився кінець,
|
| Назад запхав котях, я у ванну побіг,
|
| І потужний дідів молоток під руки мені влучив.
|
| Я у вічка застиг, за дверима мороку,
|
| На першому поверсі зачинилися двері ліфта.
|
| У косяк мій перекошений хтось постукав,
|
| Я двері відчинив і по голові з розмаху уебал!
|
| Сірник у темряві запалив, пізнав тебе,
|
| На килимку коріжилась дівчина моя.
|
| Не хер було, мила, басити мені в телефон,
|
| Адже ти чудово знаєш, що Крюгери кругом!
|
| Навколо!
|
| Не налякати вам, відьми, мене.
|
| Нехай обідрані труси,
|
| Це все – хуйня.
|
| Не боюсь я Крюгеров, вурдалаків, упирів
|
| До фіранки своєї! |