| Вітер шумить заблудно,
|
| Я тихо сплю біля вікна,
|
| Іде селом дівчисько,
|
| Впалий живіт і очі.
|
| Вона у свої роки шістнадцять
|
| Худою стала ніби дошка,
|
| Адже в міцних чоловічих обіймах
|
| Зараз вона побувала.
|
| До чужого хлопця на дискотеці
|
| Вона, притулившись, сказала: «Люблю»,
|
| І він руками чужими ніжно
|
| Обійняв її раптом за талію,
|
| Чужі руки її так стиснули,
|
| Дихання сперло, надулися очі,
|
| І відразу стала вона худа,
|
| І здеформувалася вся.
|
| Дівча!
|
| А вранці була вона товстою,
|
| Ніхто її не любив,
|
| Але добрий простий хлопчина
|
| До неї руки своїм приклав.
|
| Тепер «гербалайф» їй не потрібен,
|
| Адже стала худою вона,
|
| Фігня, що зламалися ребра,
|
| Півжопи і два хребця, розумієш!
|
| Чужі руки тебе стискали,
|
| Дихання сперло, надулися очі,
|
| І відразу стала зовсім худа,
|
| І здеформувалася вся.
|
| Чужі руки тебе стискали,
|
| А ти у відповідь говорила: «І-а»,
|
| Ось так ось стала зовсім худа,
|
| Як тепер мама дізнається про тебе.
|
| Біжить по селі хлопець,
|
| За ним натовпи жирних баб,
|
| І кожна баба мріє
|
| Затиснутись у чудесних руках.
|
| Спіткнувся раптом він, бідолаха,
|
| І всі вони — на нього,
|
| Ось так ось загинув чарівник,
|
| Виваливши набік мову.
|
| Чужі руки їх усіх затиснули,
|
| Але тільки сил не вистачило затиснути,
|
| Ось так загинув чудовий наш чарівник,
|
| Відвісивши набік кудлатий язик.
|
| Чужі руки повисли мляво,
|
| Як не хотілося йому вмирати.
|
| Ми пісню заспівали дуже плачевну,
|
| Нехай вам насниться дід Мазай.
|
| Ля-ля-ля-ля, ля-ля-ля-ля,
|
| Ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля,
|
| Чужі руки!
|
| Ля-ля-ля-ля, ля-ля-ля-ля,
|
| Ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля. |
| Бррр! |