Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Иванова, виконавця - Комсомольск. Пісня з альбому Ближний свет, у жанрі Местная инди-музыка
Дата випуску: 20.08.2020
Лейбл звукозапису: Комсомольск
Мова пісні: Російська мова
Иванова(оригінал) |
В прозрачных лужах свет бликует |
Прогноз погоды снова обманул |
Иванова идёт, и такси ползут |
По вздутым венам покрасневших проспектов |
Шумит в ушах группа Комсомольск |
Две девочки визжат, как две вилки |
С торжеством ребячьим бьются капли о стекло |
Иванова, ты опять, опять без зонта |
Иванова от дождя в ладонях вечер прячет |
Согревает город свет её волос |
Её глаза горят и блеск её лодыжек голых |
Ярче самых близких звёзд |
Стекают акварелью по гусиной коже |
Огней московских грязные ручьи |
Иванова смеётся, ей не страшен дождь |
Пусть боится дождь сам её теперь |
И прохожий каждый под зонтом |
Своё брюхо трусливо и робко прячет |
В след ей шепчет грустно и мечтает снова: |
«Вот бы мне стать похожим на Иванову» |
Иванова от дождя в ладонях вечер прячет |
Согревает город свет её волос |
Её глаза горят и блеск её лодыжек голых |
Ярче самых близких звёзд |
Высыхают капли на её щеках |
Впереди закат и видно звёзды снова |
Если присмотреться, то немного все мы |
Ивановы, Иванова каждая из нас |
(переклад) |
У прозорих калюжах світло бликує |
Прогноз погоди знову обдурив |
Іванова йде, і таксі повзуть |
По здутим венам почервонілих проспектів |
Шумить у вухах група Комсомольськ |
Дві дівчинки верещать, як дві вилки |
З торжеством дитячим б'ються краплі про скло |
Іванова, ти знову, знову без парасольки |
Іванова від дощу в долонях вечір ховає |
Зігріває місто світло її волосся |
Її очі горять і блиск її лодижок голих |
Яскравіше найближчих зірок |
Стікають аквареллю по гусячій шкірі |
Вогнів московських брудні струмки |
Іванова сміється, їй не страшний дощ |
Нехай боїться дощ сам її тепер |
І перехожий кожен під парасолькою |
Своє черево боягузливо і несміливо ховає |
Услід їй шепоче сумно і мріє знову: |
«От би мені стати схожим на Іванову» |
Іванова від дощу в долонях вечір ховає |
Зігріває місто світло її волосся |
Її очі горять і блиск її лодижок голих |
Яскравіше найближчих зірок |
Висихають краплі на її щеках |
Попереду захід сонця і видно зірки знову |
Якщо придивитись, то трохи всі ми |
Іванови, Іванова кожна з нас |