| Я йду вниз, у темряву, озброєний лише свічкою, а потім своєю душею
|
| Загадкові повідомлення, написані на підлозі
|
| Щури гризуть мої ноги, я відсилаю одного на ніколи
|
| Забагато темряви, павуки на моїх очах
|
| Павутиння звисають з моїх стегон, товстіші мають померти
|
| Я бачу тіні, які йдуть прямо й високо
|
| Я не знаю, як вони рухаються, танцюючи на стінах
|
| Присутність страху, присутність так поблизу
|
| Цікаво, що може бути таким потужним поза темрявою
|
| Людські кістки… у маленьких кімнатах уздовж вузьких залів
|
| Катакомба, смерть над життям… катакомба, я тут померти?
|
| Я бачу світло, відсуваю деякі кістки
|
| Я йду вниз, у темряву, ще одна кімната, кімната із світінням
|
| Чи може це бути дверима в інший світ?
|
| Або темрява грає трюки з моїм маленьким розумом?
|
| Діва Марія стоїть високо
|
| Повнорозмірна фігура, вирізьблена в дереві на стіні
|
| Її обличчя лущиться від усіх минулих років
|
| Це просто статуя, чи це те, що я шукаю?
|
| Я розбиваю її обличчя й натомість бачу інше
|
| Обличчя мумії виглядає як бинти, які вони спадають
|
| Висушене обличчя з ненавистю на моєму погляді
|
| Як гротескно… мумія носить терновий вінець
|
| З порожніх ямок, де мають бути очі
|
| Суть світла ллється на мене
|
| А потім звук… Ісусе Христе, що вони зробили з тобою?
|
| Я біжу за своє життя, я біжу від ночі
|
| Але так важко дихати, сморід тут занадто сильний
|
| Сатана, допоможи мені, допоможи мені Боже
|
| Допоможіть мені будь-хто, хто почує мій крик страху
|
| Холодні вітри далеко за темрявою
|
| Переслідуючи катакомби й дихаючи мені в шию
|
| Людські кістки… у маленьких кімнатах уздовж вузьких залів
|
| Катакомба, смерть над життям… катакомба, я тут померти?
|
| Я знаю, що я тут, щоб померти |