| Ми вже переступили вечір,
|
| І за нами швидко ковзнули хвилі сумнівів.
|
| Світло Місяця, крізь штори ліг на твої плечі,
|
| Заплітаючи в поцілунок наші тіні.
|
| Але ніколи не закохайся в ці авантюри,
|
| Адже я ні за що не стану в нас шукати інтригу.
|
| І будь-яке з продовжень у петлю, і ми — герої,
|
| Але тільки не з позитивних фільмів!
|
| Нізащо не рятуй у мені ці конфлікти.
|
| Не намагайся звільнити почуття з клітини,
|
| У серце — клік-клак, і не потрібний рентген,
|
| Щоб ти звикла, що тепла у мене немає…
|
| Приспів:
|
| Від серця до серця була тонка нитка,
|
| Але всі ці будинки були тільки вниз.
|
| Будь не собою, обман чи компроміс —
|
| Пишу в зошит великими — Дофамін!
|
| Мені потрібний Дофамін!
|
| Сонце, Сонце, дай мені мелодій.
|
| Зупини мене, будь моїм опіумом.
|
| Будь-якому оперу я розкажу за нашу оперу.
|
| Пізніше сам наберу, своє копірне життя—
|
| Попрошу номер молодості.
|
| Гудки, як кастет. |
| Дівчинка, пробач мені.
|
| Скажи, швидше, хто вирішує за життя моє.
|
| Дай я випишу! |
| Давай, швидше, я так хочу базарити.
|
| Куди мені там, до вас — вас, найвидатніших!
|
| Так, що ти знаєш за життя… Так що ти знаєш!
|
| Популярність, рейтинги - в *виду, коли хочеться плакати.
|
| Біль не залити за раз.
|
| Сука, ти чуєш, мовчи, рано ще трубку класти.
|
| Сьогодні найкрасивіший світанок.
|
| У розетку два пальці і затанцюємо, далі на газетах.
|
| Засунь ти свою ніжність у дупу, відбий свій респект.
|
| Все, що в мене є, помістилося б в одну ГАЗель.
|
| Я ніби зараз хочу, щоб зараз обійняла мама;
|
| А не падати в цьому суспільстві, *баном.
|
| І не раз прокидався з розбитим балом.
|
| Але це життя. |
| Життя. |
| І вона кумедна.
|
| Приспів:
|
| Від серця до серця була тонка нитка,
|
| Але всі ці будинки були тільки вниз.
|
| Будь не собою, обман чи компроміс;
|
| Пишу в зошит великими — дофамін;
|
| Мені потрібний дофамін.
|
| Прикинь нас на планеті двоє!
|
| З|із| швидкістю повз хмар, як Боїнг|
|
| Нижче пролітаю повз дахи; |
| ще ні
|
| Приземлившись, ти мені говориш — я хворий.
|
| Залипаю в стелю під дим.
|
| Я помінявся, я не був таким завжди завжди посміхався.
|
| Тиша. |
| Тепер у моїй душі тільки одна порожнеча,
|
| Та, що змінив би все життя до кінця.
|
| Смійся, тобі подобається, коли пишу тобі я пісні.
|
| У мене весь світ, а ти — бийся;
|
| У нього перука Мерседесе за тоном, як крейсер.
|
| Повернусь? |
| Ні, і не сподівайся!
|
| Моя повіка кмітає,
|
| Ти у відповідь мені не говори.
|
| Забирай все з порожньої кімнати,
|
| Я вже не прикутий до тебе…
|
| Приспів:
|
| Від серця до серця була тонка нитка,
|
| Але всі ці будинки були тільки вниз.
|
| Будь не собою, обман чи компроміс;
|
| Пишу в зошит великими — дофамін;
|
| Мені потрібний дофамін. |