| Дама в хутрі з’явилася о сьомій
|
| У саду санаторію «Сонячне світло».
|
| Були дитина, старий і черниця
|
| Усі зібралися, щоб подихати сонцем
|
| Вона провела ніч, випиваючи та фліртуючи
|
| Потрібно, щоб побачити трохи нещастя
|
| Вона збиралася зупинитися по дорозі додому
|
| У відомому санаторії «Сонячний світ».
|
| Дитина:
|
| «Мені завжди холодно, але сонце вилікує мою душу»
|
| Черниця:
|
| «Сонце — мій справжній бог, відчуй, що Його поцілунок — моя ціль!»
|
| Старий:
|
| «Все своє життя мені було нудно, тепер світло наповнює мене
|
| Дні»
|
| Дама в хутрі:
|
| «Ви всі сліпі маріонетки, які шукають допомоги у підробки
|
| Промені…»
|
| Пані зняла фіолетову шубу
|
| Що не повинно було завадити їй від холоду
|
| Це було захистити її шкіру від сонця
|
| Це може викликати її колір обличчя
|
| Знищення
|
| Дитина:
|
| «Іди від мого сонця, мені це потрібно, щоб вилікувати мою душу!»
|
| Черниця:
|
| «Геть єретик повію, ти обурюєш мого бога!»
|
| Старий:
|
| «Не ховай це сонце, будь ласка, воно скрасить мої дні!»
|
| Дама в хутрі:
|
| «Доторкніться до мене, бідолахи, я реальніший за вас
|
| Промені…»
|
| Там вона була гола перед ними
|
| Усі вони виглядали стурбованими й трохи суворими
|
| Але їй було все одно, їй було весело
|
| Вона вирішила замінити їхнє сонце
|
| Вона була так права, що вони встали враз
|
| Пестила її тіло, таке м’яке, таке біле
|
| «Не так близько!» — вигукнула вона «Просто хочу повеселитися!»
|
| Надто пізно жінку задушили на ранішньому сонці. |