Переклад тексту пісні Время - Каста, Песочные люди

Время (оригінал)

А, Западный Сектор…
Ага, сага о жизни и смерти…
Змей, Кактус…
Сто страшных лет под чёрным парусом,
Сбываются строки из предсказаний Нострадамуса.
Тяжелые даты, как отпечатки на дактилоплёнке,
Остались в памяти, остались в памяти.
Протяжные ноты больше напоминают плач,
В ком-то умер спаситель, а родился палач.
Угрожающее превращение: мир, затем война,
Которая оставит чёткий след на чёрной карте мира.
«Чья это вина?
Нельзя судить, решать:
Кого убить, кого оставить жить!»
«За что четырнадцатый стал таким тяжёлым годом
Когда под кровавым небосводом пылал огонь!»
Затем семнадцатый, Россия, боль невыносима,
На коленях перед страстью уничтожена последняя династия —
Такие травмы не лечатся,
Но будущее — в руках человечества.
И вот первое сентября, тридцать девятый год,
В огне небо и земля — Вторая мировая война.
Уже знакомая картина — миллионы раненых и убитых,
На кровью залитых плитах, оставила след чёрная свастика.
Идеи фашизма зашли на верхнюю ступень,
Мишень — вся планета и каждый человек в частности,
Над Европой зависла тень призрака опасности,
В двадцать второй день сорок первого лета.
С первыми лучами бледного солнечного света
Острый меч разрубил границы великой страны,
Страницы хроники Отечественной войны
Писались судьбами на окровавленной земле.
Пустые, безликие строки немых стихов
Для всех стали лживым примером искупления грехов.
На чашах весов — предрассудки, боль и страхи,
Человеческий род между топором и плахой.
Припев:
За тонкой чертой начинается новая эпоха
До последнего вздоха.
Воспоминания преследуют человека,
Ничего не изменить в начале нового века.
За тонкой чертой начинается новая эпоха
До последнего вздоха.
Воспоминания преследуют человека,
Ничего не изменить в начале нового века.
Под напором раскаленной стали
Осколки надежд смешались с осколками гравия.
В полном зале сплетена паутина страха,
Последний эпизод второго мирового взмаха.
Великий поход окончился взятием Берлина,
Две фигуры с красным флагом на крыше Рейхстага,
Но сага ещё не кончена, спустя девяносто шесть дней
Хиросима, Нагасаки, сто четырнадцать тысяч смертей.
Ядерная искра, высеченная руками человека
Превратилась в пожар в середине двадцатого века.
Плагиаты нового огня пали с серого неба
Звонкими каплями крови в золотую чашу победы.
Тонкая грань, черта, порог тысячелетия,
Учёные пытаются вывести формулу бессмертия,
Смешивая прожитые жизни и чьи-то мысли,
Но получают только формулы убийства.
Чернобыль, восемьдесят шестая весна принесла потери,
А кто-то верил, что уже не будет так, как раньше.
Дальше — девяносто первый, падение последней империи,
Пятнадцать частей перед открытой дверью.
Ещё три полных оборота вперёд, война идёт,
замедляя ход, времени для человеческого племени.
Горячий лёд на раны, но закрывать глаза рано.
Всё больше приговоров к высшей мере наказания.
Расстрачены собранные веками знания
Говорят только правду древние пророки,
Постепенно истекают отведённые нам сроки.
Мёртвые чувства живого человека,
Инстинкт палача в начале двадцать первого века
Перевесил все традиции, правила
Своих ангелов-хранителей мы за спиной оставили.
Припев:
За тонкой чертой начинается новая эпоха
До последнего вздоха.
Воспоминания преследуют человека,
Ничего не изменить в начале нового века.
За тонкой чертой начинается новая эпоха
До последнего вздоха.
Воспоминания преследуют человека,
Ничего не изменить в начале нового века.
За тонкой чертой начинается новая эпоха
До последнего вздоха.
Воспоминания преследуют человека,
Ничего не изменить в начале нового века.
За тонкой чертой начинается новая эпоха
До последнего вздоха.
Воспоминания преследуют человека,
Ничего не изменить в начале нового века.
До последнего вздоха, до последнего вздоха.
История века — Западный сектор: Кактус и Змей.
За тонкой чертой начинается новая эпоха
До последнего вздоха.
Воспоминания преследуют человека,
Ничего не изменить в начале нового века.
За тонкой чертой начинается новая эпоха
До последнего вздоха.
Воспоминания преследуют человека,
Ничего не изменить в начале нового века.

(переклад)

А, Західний Сектор…
Ага, сага про життя і смерть…
Змій, Кактус…
Сто страшних років під чорним вітрилом,
Збуваються рядки з прогнозів Нострадамуса.
Важкі дати, як відбитки на дактилопленці,
Залишилися в пам'яті, залишилися в пам'яті.
Протяжні ноти більше нагадують плач,
У комусь помер рятівник, а народився кат.
Погрозливе перетворення: світ, потім війна,
Яка залишить чіткий слід на чорній карті світу.
«Чи це вина?
Не можна судити, вирішувати:
Кого вбити, кого залишити жити!
«За що чотирнадцятий став таким важким роком
Коли під кривавим небозводом палав вогонь!»
Потім сімнадцятий, Росія, біль нестерпний,
На колінах перед пристрастю знищено останню династію
Такі травми не лікуються,
Але майбутнє — в руках людства.
І ось перше вересня, тридцять дев'ятий рік,
У вогні небо і земля — Друга світова війна.
Вже знайома картина — мільйони поранених і вбитих,
На крові залитих плитах, залишила слід чорна свастика.
Ідеї ​​фашизму зайшли на верхній щабель,
Мета — вся планета і кожна людина в частини,
Над Європою зависла тінь привиду небезпеки,
Двадцять другий день сорок першого літа.
З першими променями блідого сонячного світла
Гострий меч розрубав кордони великої країни,
Сторінки хроніки Вітчизняної війни
Писалися долями на окровавленій землі.
Порожні, безликі рядки німих віршів
Для всіх стали брехливим прикладом спокути гріхів.
На чашах ваг — забобони, біль та страхи,
Людський рід між сокирою та плахою.
Приспів:
За тонкою рисою починається нова епоха
До останнього подиху.
Спогади переслідують людину,
Нічого не змінити на початку нового століття.
За тонкою рисою починається нова епоха
До останнього подиху.
Спогади переслідують людину,
Нічого не змінити на початку нового століття.
Під натиском розпеченої сталі
Уламки надій змішалися з осколками гравію.
У повному залі сплетена павутина страху,
Останній епізод другого світового помаху.
Великий похід закінчився взяттям Берліна,
Дві фігури з червоним прапором на даху Рейхстагу,
Але сага ще не закінчена, через дев'яносто шість днів
Хіросіма, Нагасакі, сто чотирнадцять тисяч смертей.
Ядерна іскра, висічена руками людини
Перетворилася на пожежу в середині двадцятого століття.
Плагіати нового вогню впали з сірого неба
Дзвінкими краплями крові в золоту чашу перемоги.
Тонка грань, межа, поріг тисячоліття,
Вчені намагаються вивести формулу безсмертя,
Змішуючи прожиті життя і чиїсь думки,
Але отримують лише формули вбивства.
Чорнобиль, вісімдесят шоста весна завдала втрат,
А хтось вірив, що вже не буде так, як раніше.
Далі — дев'яносто перший, падіння останньої імперії,
П'ятнадцять частин перед відкритими дверима.
Ще три повні обороти вперед, війна йде,
сповільнюючи перебіг часу для людського племені.
Гарячий лід на рани, але¦закривати очі рано.
Дедалі більше вироків до вищої міри покарання.
Розстрочені зібрані віками знання
Говорять тільки правду стародавні пророки,
Поступово закінчуються відведені нам терміни.
Мертві почуття живої людини,
Інстинкт ката на початку двадцять першого століття
Переважив усі традиції, правила
Своїх ангелів-охоронців ми за спиною залишили.
Приспів:
За тонкою рисою починається нова епоха
До останнього подиху.
Спогади переслідують людину,
Нічого не змінити на початку нового століття.
За тонкою рисою починається нова епоха
До останнього подиху.
Спогади переслідують людину,
Нічого не змінити на початку нового століття.
За тонкою рисою починається нова епоха
До останнього подиху.
Спогади переслідують людину,
Нічого не змінити на початку нового століття.
За тонкою рисою починається нова епоха
До останнього подиху.
Спогади переслідують людину,
Нічого не змінити на початку нового століття.
До останнього подиху, до останнього подиху.
Історія століття — Західний сектор: Кактус і Змій.
За тонкою рисою починається нова епоха
До останнього подиху.
Спогади переслідують людину,
Нічого не змінити на початку нового століття.
За тонкою рисою починається нова епоха
До останнього подиху.
Спогади переслідують людину,
Нічого не змінити на початку нового століття.