Переклад тексту пісні Лида и зверёк - Каста

Лида и зверёк (оригінал)

Мочит дождик чернёвую шкурку
Ислезится глаз, а другой в прищурку
Пожалась лапка и хвостик в кренделёк
Жмятся к стенке сырой и дрожит зверёк
Проходила, по улице, Лидушка
Пожалела она животинушку
Подхватила, дрожащего, на руки
И укрыла, под курткой, в запазухе
Принесла его в дом, еле дышит он
Обернула платком, бязью вышытым
Уложила в тепло, рядом с печькою
Наварила сосисок да с гречкою
Извела ласкутки все на тряпочки,
смостерила подстилку и тапочки
Вытирала пыль, подтерала грязь
Задремала с улыбкой, умаялась…
…Это кто ж такой там, мохнатенький
У него же глаза — виноградинки,
То дрожит и скулит он обиженно
То рычыт и наглеет, бестыжый он…
А на утро проснулась и ахнула
Холодильника дверца распахнута
И по полу обьедки да фантики
Да разодраны тапки и бантики
Возмутилась она безобразию
Отругать бы его за оказию,
Но лишь только вздохнула украдкою
Да пустилася по полу с тряпкою
И уж дома, зверёк, ходит барином
И глядит на неё, как хозяин он
И рычыт если что-то не нравится
и того угляди, покусается
Поводок, мастерила, старалася,
Но надеть на него побоялася
Дверь открыла, накинула курточку
И бегом, за ним, на прогулочку…
…Это кто ж такой там, мохнатенький
У него же глаза — виноградинки,
То дрожит и скулит он обиженно
То рычыт и наглеет, бестыжый он…
А мальчишки над ним надсмехалися
По двору за ним с свистом ганялися
Обзывали словами противными
И грозилися палками длинными
Только Лида не капли не струсила
Отыскала его, в куче из мусора
По собачьи мальчишек облаяла
И домой поскорей унесла его
И случилася с ним миланхолия
Прикротил он чинить свою «волию»
Всё лежал носом к печке и хмурился,
А на следущий день акачурился
Нарыдалася Лида до одури
Украшая коробку от обуви
Нарядила покойного в бантики
И зарыла его в полесаднике…
…Это кто ж такой там, мохнатенький
.уааа…уаааа…
У него же глаза — виноградинки,
.уааа…уаааа…
То дрожит и скулит он обиженно
.уааа…уаааа…
То рычыт и наглеет, бестыжый он…
.уааа…уаааа…:cry:

Лида и зверёк (переклад)

Мочить дощ чорнову шкірку
Вилізе око, а інше в прищурку
Потиснулася лапка і хвостик у кренделок
Тиснуться до стіни сирої і тремтить звірятко
Проходила, по вулиці, Лидушка
Пожаліла вона животину
Підхопила, тремтячого, на руки
І укрила, під курткою, у запахусі
Принесла його в будинок, ледве дихає він
Обернула хусткою, бязью вишитою
Уклала в тепло, поруч із печкою
Наварила сосисок і з гречкою
Змарнила все на ганчірочки,
змайструвала підстилку та тапочки
Витирала пил, підтерла бруд
Задрімала з усмішкою, вм'ялася...
…Це хто ж такий там, волохатий
У нього ж очі — виноградинки,
Те тремтить і скуштує він ображено
То ричить і нахабніє, безтижий він…
А на ранку прокинулася і ахнула
Холодильника дверцята відчинені
І по полу об'їдки та фантики
Так роздерті тапки і банки
Обурилася вона неподобству
Вилаяти його за оказію,
Але тільки що зітхнула крадькома
Так пустилася по полу з ганчіркою
І вже вдома, звірятко, ходить барином
І дивиться на неї, як господар він
І гарчить якщо щось не подобається
і того побач, покусається
Повідець, майструвала, старалася,
Але надіти на нього побоялася
Двері відчинили, накинули курточку
І бігом, за ним, на прогулянку...
…Це хто ж такий там, волохатий
У нього ж очі — виноградинки,
Те тремтить і скуштує він ображено
То ричить і нахабніє, безтижий він…
А хлопчики над ним надсміялися
По двору за ним зі свистом ганялися
Обзивали словами неприємними
І грозилися палицями довгими
Тільки Ліда не краплі не трусила
Відшукала його, в купі зі сміття
По собачому хлопчику обрухала
І додому швидше забрала його
І сталася з ним міланхолія
Прикрив він він чинити свою «волію»
Все лежав носом до печі і хмурився,
А на наступного дня окачурився
Наридалася Ліда до одуру
Прикрашаючи коробку від взуття
Вбрала покійного в бантики
І зарила його в полесаднику...
…Це хто ж такий там, волохатий
.уааа…уаааа…
У нього ж очі — виноградинки,
.уааа…уаааа…
Те тремтить і скуштує він ображено
.уааа…уаааа…
То ричить і нахабніє, безтижий він…
.уааа…уаааа…:cry: