| Свинцеві хмари на небі, холодна ніч
|
| Навколо один бруд, йде кислотний дощ
|
| Його краплі стікають із хрестів старих могил
|
| І йдуть крізь землю, ти їх розбудив
|
| Ворушиться земля, вони виповзають всюди
|
| Як могильні черви, і звідти, і звідси
|
| Їхні душі на небі, вони давно мертві
|
| Залишають за собою розкриті труни
|
| Якась темна сила дихає їх тіла
|
| Це послання зла
|
| Вони входять у моє місто, як нові царі
|
| У них влада над живими від заходу до зари
|
| Їхнім пресом стане купа трун
|
| Прикрашена безліччю прогнилих черепів
|
| Темні сили зірвалися з|із|
|
| Заходь, ласкаво просимо в місто мерців
|
| Місто мерців! |
| Місто мерців!
|
| Який жах! |
| Який жах! |
| І жах моїх снів!
|
| Місто мерців! |
| Місто мерців!
|
| Який жах! |
| Який жах! |
| І жах моїх снів!
|
| Місто мерців! |
| Місто мерців!
|
| Який жах! |
| Який жах! |
| І жах моїх снів!
|
| Місто мерців! |
| Місто мерців!
|
| Який жах! |
| Який жах…
|
| Від них не варто бігти, куди ти поспішаєш?
|
| Вони знайдуть тебе скрізь, не втечеш
|
| В них не варто стріляти, все одно не вб'єш
|
| Вони давно мертві, себе ти не врятуєш
|
| Вони дістануть тебе, смердючі кроти
|
| Тебе позбавлять від життя, ти станеш в них ряди
|
| З кожною годиною їх все більше і більше
|
| Ніч не скінчиться вранці, триватиме ще довше
|
| Все, кінець, в живих залишився тільки я
|
| Ці дохлі тварюки всюди щемлять мене
|
| Вже знайшли мій будинок і оточили його
|
| Ламаються в двері і вибивають вікно
|
| Вони чують мене, а я відчуваю їхній прах
|
| Цих лицарів темряви, що несуть жах і страх
|
| Не варто сперечатися про сенс початку і зрештою
|
| Тут тільки одне — це місто мерців
|
| Місто мерців! |
| Місто мерців!
|
| Який жах! |
| Який жах! |
| І жах моїх снів!
|
| Місто мерців! |
| Місто мерців!
|
| Який жах! |
| Який жах! |
| І жах моїх снів!
|
| Місто мерців! |
| Місто мерців!
|
| Який жах! |
| Який жах! |
| І жах моїх снів!
|
| Місто мерців! |
| Місто мерців!
|
| Який жах! |
| Який жах…
|
| Мій крик лунав, як грім, з усіх боків.
|
| Я розплющив очі, це був кошмарний сон
|
| З мене стікають краплі холодного поту
|
| У вухах звучить, дзвенить висока нота,
|
| А навколо ніч і тикання годин
|
| Повертають мене до життя від побачених снів
|
| І все би було добре, але чиїсь кроки
|
| Не дають мені спокою, хоч бери та біжи
|
| Там за дверем страх і страшний скрегіт
|
| Не дає мені спокою, слух мій ріже
|
| Я підійшов до вікна, ні
|
| Цього не може бути, це якась маячня
|
| Вони знову тут (знов тут), знову довкола мене
|
| Мені не треба такого лайна
|
| Вони моя тінь, що прийшла зі снів
|
| Вона завжди зі мною, як місто мерців
|
| Місто мерців! |
| Місто мерців!
|
| Який жах! |
| Який жах! |
| І жах моїх снів!
|
| Місто мерців! |
| Місто мерців!
|
| Який жах! |
| Який жах! |
| І жах моїх снів!
|
| Місто мерців! |
| Місто мерців!
|
| Який жах! |
| Який жах! |
| І жах моїх снів!
|
| Місто мерців! |
| Місто мерців!
|
| Який жах! |
| Який жах…
|
| Місто мерців! |
| Місто мерців!
|
| Який жах! |
| Який жах! |
| І жах моїх снів!
|
| Місто мерців! |
| Місто мерців!
|
| Який жах! |
| Який жах! |
| І жах моїх снів!
|
| Місто мерців! |
| Місто мерців!
|
| Який жах! |
| Який жах! |
| І жах моїх снів!
|
| Місто мерців! |
| Місто мерців!
|
| Який жах! |
| Який жах… |