| Чи можете ви вгадати, скільки людина може сидіти й випити за одну ніч
|
| Не виглядайте таким здивованим
|
| Тому що це світ, де нікому не шкода тебе
|
| У п’яному стані я це стверджую
|
| Я відмовляюся назавжди
|
| Треба сказати тобі, люба
|
| Це був поганий час
|
| Я лежав на землі й повзав на карачках
|
| Прокинувся на наступний день і почувався не так добре
|
| Я не знаю, чому я роблю це із собою
|
| Мені дзвонять, мене кладуть на лікарняне ліжко
|
| Тому що мені потрібна допомога, щоб змінитися
|
| І я відмовився від цього назавжди
|
| Треба сказати тобі, люба
|
| Це був поганий час
|
| Я лежав на землі й повзав на карачках
|
| Так, я відмовляюся назавжди
|
| Треба сказати тобі, люба
|
| Я в поганий час
|
| Але я підходжу, стукаю у ваші двері
|
| Було забагато брехні
|
| Я вийшов за межі
|
| Цей дурний маленький хлопчик соромиться
|
| Сподіваюся, ви задоволені дорогою
|
| Щоб у мене все вийшло
|
| Бо зараз я почуваюся краще
|
| Так, тепер набагато щасливіший
|
| так, так, так, так, так
|
| Було забагато брехні
|
| Я вийшов за межі
|
| Цей дурний маленький хлопчик соромиться
|
| І я сподіваюся, що ви задоволені шляхом
|
| Щоб у мене все вийшло
|
| Бо зараз я почуваюся краще
|
| Так, тепер набагато щасливіший
|
| Що я назавжди відмовився від цього
|
| Треба сказати тобі, люба
|
| Це був поганий час
|
| Я лежав на землі й повзав на карачках
|
| Так, я назавжди відмовився від цього
|
| Треба сказати тобі, люба
|
| Я в поганий час
|
| Але я підходжу, стукаю у ваші двері
|
| Я підходжу, стукаю у ваші двері
|
| Я буду обходити, повзати на карачках |