Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Un Adiós al Regreso, виконавця - José Larralde. Пісня з альбому Como Quien Mira una Espera, у жанрі Музыка мира
Дата випуску: 03.07.2014
Лейбл звукозапису: Distribuidora Belgrano Norte
Мова пісні: Іспанська
Un Adiós al Regreso(оригінал) |
Letra de Un Adiós al Regreso¿Qué manos, recogerán las libertades perdidas? |
Quizá, las mismas que recogen las estrellas que mueren |
O tal vez, queden ahí para regocijo de algún ángel perverso |
Una lágrima sostengo en el hueco de mi mano |
¿Quién podrá responder a mi pregunta… cuando pregunto |
¿De qué están hechas las lágrimas?, que pesan tanto |
Que gusto a viento tienen las distancias |
Una barriada azul, allí entre las escarchas |
Alborotando trinos de primaveras idas por detrás de las lomas |
Inquietas de estar solas |
Esperando a aquel niño que se marchó en silencio |
Con la boca partida de sabañón y hambre |
Nunca más fue a buscarte, terrón engramillado |
Por los huellones hondos de los carros de paso |
Embarazados todos de alfalfas y de pastos |
Arrastrados por pechos, y el cortado de látigos que |
No dejaban marcas… pero anunciaban algo |
Nunca volvió y quién sabe si ha de volver un año |
Por detrás de la loma, algo muerto y cansado |
Para arrastrar los soles de sus días gastados |
Y beber de las aguas de los ausentes charcos |
Y de sus manos vuele, la inocencia de un llanto |
¿De qué están hechas las lágrimas?, que pesan tanto… |
Que gusto a vientos, tienen las distancias… |
(переклад) |
Текст пісні «Прощавай з поверненням» Які руки підберуть втрачені свободи? |
Можливо, ті самі, що збирають вмираючі зірки |
Або, можливо, вони залишаються там на радість якогось збоченого ангела |
Сльоза, яку я тримаю в дузі |
Хто зможе відповісти на моє запитання... коли я запитаю |
З чого сльози, вони так важать |
Який смак мають вітрові відстані |
Синя околиця, там між морозами |
Тривожні трелі весни пішли за пагорби |
неспокійно бути на самоті |
Чекаю того хлопчика, який тихо пішов |
З розбитим від холоду й голоду ротом |
Він ніколи більше не шукав тебе, грудку в траві |
Крізь глибокі колії проїжджаючих машин |
Усі вагітні люцерною та травами |
Тягнули грудьми, та хлюпання батогів то |
Вони не залишили слідів... але щось оголосили |
Він так і не повернувся і хто знає, чи повернеться через рік |
За пагорбом щось мертве й втомлене |
Щоб тягнути сонця їхніх змарнованих днів |
І пити з вод відсутніх калюж |
І з його рук вилітає невинність крику |
З чого робляться сльози, вони так багато важать... |
Яка радість вітрам, відстані... |