Переклад тексту пісні Un Adiós al Regreso - José Larralde

Un Adiós al Regreso (оригінал)

Letra de Un Adiós al Regreso¿Qué manos, recogerán las libertades perdidas?
Quizá, las mismas que recogen las estrellas que mueren
O tal vez, queden ahí para regocijo de algún ángel perverso
Una lágrima sostengo en el hueco de mi mano
¿Quién podrá responder a mi pregunta… cuando pregunto
¿De qué están hechas las lágrimas?, que pesan tanto
Que gusto a viento tienen las distancias
Una barriada azul, allí entre las escarchas
Alborotando trinos de primaveras idas por detrás de las lomas
Inquietas de estar solas
Esperando a aquel niño que se marchó en silencio
Con la boca partida de sabañón y hambre
Nunca más fue a buscarte, terrón engramillado
Por los huellones hondos de los carros de paso
Embarazados todos de alfalfas y de pastos
Arrastrados por pechos, y el cortado de látigos que
No dejaban marcas… pero anunciaban algo
Nunca volvió y quién sabe si ha de volver un año
Por detrás de la loma, algo muerto y cansado
Para arrastrar los soles de sus días gastados
Y beber de las aguas de los ausentes charcos
Y de sus manos vuele, la inocencia de un llanto
¿De qué están hechas las lágrimas?, que pesan tanto…
Que gusto a vientos, tienen las distancias…

(переклад)

Текст пісні «Прощавай з поверненням» Які руки підберуть втрачені свободи?
Можливо, ті самі, що збирають вмираючі зірки
Або, можливо, вони залишаються там на радість якогось збоченого ангела
Сльоза, яку я тримаю в дузі
Хто зможе відповісти на моє запитання... коли я запитаю
З чого сльози, вони так важать
Який смак мають вітрові відстані
Синя околиця, там між морозами
Тривожні трелі весни пішли за пагорби
неспокійно бути на самоті
Чекаю того хлопчика, який тихо пішов
З розбитим від холоду й голоду ротом
Він ніколи більше не шукав тебе, грудку в траві
Крізь глибокі колії проїжджаючих машин
Усі вагітні люцерною та травами
Тягнули грудьми, та хлюпання батогів то
Вони не залишили слідів... але щось оголосили
Він так і не повернувся і хто знає, чи повернеться через рік
За пагорбом щось мертве й втомлене
Щоб тягнути сонця їхніх змарнованих днів
І пити з вод відсутніх калюж
І з його рук вилітає невинність крику
З чого робляться сльози, вони так багато важать...
Яка радість вітрам, відстані...