| Varjoon vanhan tammen hetkeks istahdan
| Я на мить сиджу в тіні старого дуба
|
| Kiven pintaa miettien mä hyväilen
| Думаючи про поверхню каменю, я пестусь
|
| Nypin maasta rikkaruohon muutaman
| Я збираю з землі кілька бур’янів
|
| Kukkii kummullasi muistot eilisen
| Розквітають твої прокляті спогади про вчорашній день
|
| Orvokit sen kesätaivaan siniset
| Братки в його літній небесно-блакитний
|
| Mutta niitä enää nähdä voi sä et
| Але ви їх більше не бачите
|
| Niin kuin orvokit nää maahan juurtuneet
| Як братки, побачені в землі
|
| Kiinni sinussa mä kasvoin elämään
| Застрягши в тобі, я виріс, живучи
|
| Olit voimani ja minkäs sille teet
| Ти був моєю силою і що б ти з нею робив
|
| Nyt mä juurrun tähän ikävään
| Тепер я вкорінюся в цій біді
|
| Kaikki minussa kuin vaiti valittaa
| Все в мені як мовчазна скаржиться
|
| Valos sammuttua eksyin hämärään
| Коли світло згасло, я загубився в темряві
|
| Ja kun sinua en nähdä enää saa
| І коли я тебе більше не бачу
|
| Niin mä juurrun tähän ikävään
| Так я вкорінюся в цій біді
|
| Kastan kukkaset ja sulle puhelen
| Поливаю квіти і подзвоню тобі
|
| Ja on aivan niin kuin jotain vastaisit
| І це наче щось, на що ви б відповіли
|
| Tätä kenellekään kertoa voi en
| Я не можу нікому цього сказати
|
| Ymmärtää sen vain nuo pienet orvokit
| Це розуміють лише ті маленькі братки
|
| Lintu lohdutusta laulaa jossakin
| Десь співає пташка втіхи
|
| Minä tahtoisin niin sinut takaisin
| Я б хотів, щоб ти тоді
|
| Niin kuin orvokit nää maahan juurtuneet
| Як братки, побачені в землі
|
| Kiinni sinussa mä kasvoin elämään
| Застрягши в тобі, я виріс, живучи
|
| Olit voimani ja minkäs sille teet
| Ти був моєю силою і що б ти з нею робив
|
| Nyt mä juurrun tähän ikävään
| Тепер я вкорінюся в цій біді
|
| Kaikki minussa kuin vaiti valittaa
| Все в мені як мовчазна скаржиться
|
| Valos sammuttua eksyin hämärään
| Коли світло згасло, я загубився в темряві
|
| Ja kun sinua en nähdä enää saa
| І коли я тебе більше не бачу
|
| Niin mä juurrun tähän ikävään | Так я вкорінюся в цій біді |