| Вночі холодно
|
| Вулиці такі самотні
|
| Я залишаюся тут, бо вдома нікого немає
|
| І де ти
|
| Мені не хотілося б думати
|
| Мені потрібно сказати тобі, але ти так далеко
|
| І я знаю, що воно падає
|
| Коли серця починають битися
|
| Ти тікаєш від звуку
|
| Я не розумію ваших причин піти
|
| Ніколи не закінчується, коли є багато, що можна сказати
|
| Я міг бачити крізь завісу в твоїх очах
|
| Якби тільки любов могла врятувати нас сьогодні ввечері
|
| Земля тряслася
|
| І темне було б світло
|
| Смертні б літали
|
| І ходили б ангели
|
| Мрії розлучили б небеса вгорі
|
| Якби тільки любов
|
| Дитина, сьогодні ввечері самотньо, бо тебе немає
|
| Я горю питаннями всю ніч після світанку
|
| Ви знову в тому місці, де я обов’язково до вас доберуся
|
| Де я чую тихий крик у твоєму серці
|
| Де наша любов стоїть на самоті
|
| Загублений у тіні й у пастці холоду
|
| Там, де стіна емоцій зросла до неба
|
| Ніколи не можна очистити, коли не було
|
| Коли не було справжнього прощання
|
| Якби тільки любов могла врятувати нас сьогодні ввечері
|
| Земля тряслася з ранку до ночі
|
| І там я літав би, і ходили б ангели
|
| Мрії розлучили б небеса вгорі
|
| Якби тільки любов
|
| Коли я згадую всі випадки, коли плакав за тобою
|
| Усе, що я робив — це змушував почути себе дураком
|
| Я бачив крізь завісу і твої крижано-блакитні очі
|
| Якби тільки любов могла врятувати нас сьогодні ввечері
|
| Земля затряслася, і темрява стала б світлом
|
| Смертні літали б, а ангели ходили
|
| З небес згори дощ
|
| Якби тільки любов могла врятувати нас сьогодні ввечері
|
| Якби тільки любов могла перевернутися
|
| Усе тепло, яке в нас було, перетворилося на лід
|
| Скажіть мені, чому цього ніколи не вистачає
|
| Якби тільки любов |