| Тож незабаром Місяць розгорне свій одяг сузір’їв
|
| І деякий час ніч була моєю в нескінченному захопленні
|
| Але тепер вона приносить мені лише тіні та множину спогадів
|
| Маршує далі
|
| Безкінечно
|
| Як примарна бригада
|
| Марш на — Приречений парад
|
| Але тепер вона пішла (вона була тут)
|
| Боюся, назавжди (вона була справжньою)
|
| Вже не буде ночі, від сонця
|
| Дайте йому благословенну тінь
|
| Я бачив її очима (вона була справжня)
|
| Я доторкнувся до неї руками (вона була тут)
|
| Прямо тут, у цій кімнаті, вона прошепотіла мені на вухо
|
| Втрачений назавжди… до пекла
|
| Ось рана, Пійти з твоєю формою
|
| Ось повідомлення, яке ви ніколи не забудете
|
| Повернувшись у свою гробницю, пожинайте свою справжню нагороду
|
| Шлях, який ви обрали, ви навчитеся шкодувати
|
| «Спи, ангел спи
|
| Не будьте привидом, потрапившим у світло
|
| Будьте, як день, і пройдіть
|
| В ніч.»
|
| Ніч рухається, як льодовик, повільна й холодна
|
| Але лють бере верх, коли я бачу, як розгортається план
|
| Тож це ваша гра, щоб забрати єдиного друга? |
| я колись робив
|
| У цьому місці
|
| Як ми сміялися
|
| У примарній бригаді
|
| Марш на — Приречений парад
|
| Мушу сказати, що я вражений
|
| Така жорстокість у жарті
|
| Глибину твоєї злоби дурні ніколи б не здогадали |