Переклад тексту пісні Les îles - Grand Blanc

Les îles (оригінал)

Où sont les plages, sont les naufrages
Sont les naufragés, sont les sirènes de l’oubli à la peau lisse
Et les sillages
De plus en plus vagues, de plus en plus lents, de plus en plus lisses?
Où sont les sables, sont les mirages
Des nouveaux mondes après les bouts du monde et les précipices?
En attendant les rivages
On tourne sur nous-mêmes, tourne sur nous-mêmes, tourne comme des hélices
Ainsi sois-tu
Ainsi soient-ils perdus
Les secrets qu’il vaut mieux laisser
Laisser aux îlots, mon cœur
Où sont les îles, où sont les illusions perdues?
Sont-elles un îlot, mon cœur?
Où sont les îles, où sont les illusions perdues?
Sont-elles une île perdue?
L’océan
Où je m’abîme, est-il
Plus grand que la mer indocile
Où je déferle, où je me brise?
Ainsi sois-tu
Ainsi sois-tu, mon île perdue
À jamais déserte, à jamais vierge
À jamais vertu
Qu’un souffle me porte encore auprès des plages
Aux heures d’affluence assaillies de sauvages
Je sais qu’elles ne seront plus
Jamais mon île perdue
Jamais mon îlot, mon cœur
Où sont les îles, où sont les illusions perdues?
Sont-elles un îlot, mon cœur
Où sont les îles, où sont les illusions perdues?
Sont-elles une île perdue?
Ô, mon île
Où sont les cœurs perdus en archipels
En milliers d'îlots, mon cœur
Où sont les îles, où sont les illusions perdues?
Sont-elles une île perdue?
Sont-elles une île perdue?
Sont-elles une île perdue?
Sont-elles une île?

Les îles (переклад)

Де ті береги, де давні кораблетрощі,
Де їхні діти — згубленці, і сирени забуття з гладкою, як сон, шкірою?
Де блукають сліди на хвилях,
Що тануть, як дим, все ширші, повільніші, чистіші з кожним колом?
Де піски, що кличуть маревом, де міражі вогнем горять?
Чиї це нові світи за краєм світу, над проваллям дна?
У чеканні притулку — берега,
Ми кружляємо в собі, і знов, і знов, мов гвинти вітру — до нестями.
Так — хай буде, діво, як завітно тобі,
Так — хай поглине їх небуття, без сліду.
Таємниці, що краще залишити у тіні,
Віддати острівцям, кохана, серце моє,
Де острови? Де зниклі ілюзії — відгомін порожнечі?
Чи це лиш острівець, серце моє?
Де ті острови, де марення, що згублені навік?
Чи стали вони самотою — загубленим островом?
Океан,
В якому я тонув — чи він,
Величніший від моря, що не знає покори,
Де я здіймаюсь, де розбиваюсь об поріг?
Так — хай буде,
Так — хай буде, мій загублений острів,
Назавжди пустельний, навіки цнотливий,
Навіки чеснота — мов вічний кришталь,
Хай ще раз мій подих занесе мене туди, де шумлять пляжі,
В години, коли натовпи, мов зграя диких, рвуться до берега,
Я знаю — більше не бути їм ніколи,
Тим, чим був мій острів самоти.
Ніколи не стане моїм острівцем, серце моє.
Де острови, де згублені ілюзії мрії?
Чи це лиш острівець, серце моє?
Де ті острови, де зниклі ілюзії?
Чи стали вони островом, що втрачений серед хвиль?
О, мій острів,
Де серця, загублені в архіпелагах, мов зорі в тумані,
В тисячах острівців, серце моє?
Де острови, де згублені ілюзії?
Чи стали вони островом, що зник у безвість?
Чи стали вони островом, що зник у безвість?
Чи стали вони островом, що зник у безвість?
Чи стали вони островом?