Переклад тексту пісні Le 22 Septembre - Georges Brassens

Le 22 Septembre (оригінал)

Un vingt-deux de septembre au diable vous partites
Et, depuis, chaque année, à la date susdite
Je mouillais mon mouchoir en souvenir de vous…
Or, nous y revoilà, mais je reste de pierre
Plus une seule larme à me mettre aux paupières:
Le vingt-deux de septembre, aujourd’hui, je m’en fous
On ne reverra plus au temps des feuilles mortes
Cette âme en peine qui me ressemble et qui porte
Le deuil de chaque feuille en souvenir de vous…
Que le brave Prévert et ses escargots veuillent
Bien se passer de moi pour enterrer les feuilles:
Le vingt-deux de septembre, aujourd’hui, je m’en fous
Jadis, ouvrant mes bras comme une paire d’ailes
Je montais jusqu’au ciel pour suivre l’hirondelle
Et me rompais les os en souvenir de vous…
Le complexe d’Icare à présent m’abandonne
L’hirondelle en partant ne fera plus l’automne:
Le vingt-deux de septembre, aujourd’hui, je m’en fous
Pieusement noué d’un bout de vos dentelles
J’avais, sur ma fenêtre, un bouquet d’immortelles
Que j’arrosais de pleurs en souvenir de vous…
Je m’en vais les offrir au premier mort qui passe
Les regrets éternels à présent me dépassent:
Le vingt-deux de septembre, aujourd’hui, je m’en fous
Désormais, le petit bout de coeur qui me reste
Ne traversera plus l'équinoxe funeste
En battant la breloque en souvenir de vous…
Il a craché sa flamme et ses cendres s'éteignent
A peine y pourrait-on rôtir quatre châtaignes:
Le vingt-deux de septembre, aujourd’hui, je m’en fous
Et c’est triste de n'être plus triste sans vous

(переклад)

Двадцять друге вересня до біса з тобою
І, починаючи, щороку, у вищевказану дату
Я мочила хустку на згадку про тебе...
Ну ось ми знову, але я все ще камінь
Жодної сльози не піднести на повіки:
Двадцять другого вересня, сьогодні, мені байдуже
Ми більше не побачимося в часи мертвого листя
Ця замучена душа, що схожа на мене і несе
Оплакування кожного листочка в пам'ять про тебе...
Нехай порадує хоробрий Превер і його равлики
Добре без мене поховати листя:
Двадцять другого вересня, сьогодні, мені байдуже
Одного разу, відкривши руки, як крила
Я піднявся на небо слідом за ластівкою
І зламав свої кістки на згадку про тебе...
Комплекс Ікара зараз покидає мене
Ластівка, що йде, більше не впаде:
Двадцять другого вересня, сьогодні, мені байдуже
Побожно зав'язаний одним кінцем вашого мережива
У мене на вікні був букет безсмертників
Що я поливала сльозами в пам'ять про тебе...
Я збираюся запропонувати їх першому мертвому, який пройде
Вічні жалі вже поза межами мене:
Двадцять другого вересня, сьогодні, мені байдуже
Тепер у мене залишилася частинка мого серця
Більше не перетинатиме смертельний рівнодення
Обігравши чарівність на згадку про вас...
Він плюнув своїм полум'ям і його попіл згас
Навряд чи можна було там смажити чотири каштани:
Двадцять другого вересня, сьогодні, мені байдуже
І сумно більше не сумувати без тебе