Переклад тексту пісні La religieuse - Georges Brassens

La religieuse (оригінал)

Tous les cœurs se rallient à sa blanche cornette
Si le chrétien succombe à son charme insidieux
Le païen le plus sûr, l’athée le plus honnête
Se laisseraient aller parfois à croire en Dieu.
Et les enfants de chœur font tinter leur sonnette…
Il paraît que, dessous sa cornette fatale
Qu’elle arbore à la messe avec tant de rigueur
Cette petite sœur cache, c’est un scandale !
Une queue de cheval et des accroche-cœurs.
Et les enfants de chœur s’agitent dans les stalles…
Il paraît que, dessous son gros habit de bure
Elle porte coquettement des bas de soie
Festons, frivolités, fanfreluches, guipures
Enfin tout ce qu’il faut pour que le diable y soit.
Et les enfants de chœur ont des pensées impures…
Il paraît que le soir, en voici bien d’une autre!
A l’heure où ses consœurs sont sagement couchées
Ou débitent pieusement des patenôtres
Elle se déshabille devant sa psyché.
Et les enfants de chœur ont la fièvre, les pauvres…
Il paraît qu'à loisir elle se mire nue
De face, de profil, et même, hélas !
De dos
Après avoir, sans gêne, accroché sa tenue
Aux branches de la croix comme au portemanteau.
Chez les enfants de chœur le malin s’insinue…
Il paraît que, levant au ciel un œil complice,
Elle dit «Bravo, Seigneur, c’est du joli travail !»
Puis qu’elle ajoute avec encor plus de malice
«La cambrure des reins, ça, c’est une trouvaille !
«Et les enfants de chœur souffrent un vrai supplice…
Il paraît qu'à minuit, bonne mère, c’est pire
On entend se mêler, dans d'étranges accords
La voix énamourée des anges qui soupirent
Et celle de la sœur criant «Encor !
Encor !»
Et les enfants de chœur, les malheureux, transpirent…
Et monsieur le curé, que ces bruits turlupinent
Se dit avec raison que le brave Jésus
Avec sa tête, hélas !
Déjà chargée d'épines
N’a certes pas besoin d’autre chose dessus.
Et les enfants de chœur, branlant du chef, opinent…
Tout ça, c’est des faux bruits, des ragots, des sornettes
De basses calomni’s par Satan répandues.
Pas plus d’accroche-cœurs sous la blanche cornette
Que de queue de cheval, mais un crâne tondu.
Et les enfants de chœur en font, une binette…
Pas de troubles penchants dans ce cœur rigoriste
Sous cet austère habit pas de rubans suspects.
On ne verra jamais la corne au front du Christ
Le veinard sur sa croix peut s’endormir en paix
Et les enfants de chœur se masturber, tout tristes.

La religieuse (переклад)

Усі серця зливаються до його білого корнета
Якщо християнин піддасться його підступній чарівності
Найвірніший язичник, найчесніший атеїст
Часом віддавався б вірі в Бога.
І вівтарники дзвонять у свої дзвони...
Здається, що під його фатальним корнетом
Що вона носить на меси з такою суворістю
Ця сестричка ховається, це скандал!
Кінський хвіст і ловці серця.
А в ларьках метушаться хори...
Здається, що під його важким домашнім пальтом
Вона кокетливо носить шовкові панчохи
Гребінці, оборки, оборки, гіпюри
Нарешті все, щоб диявол був там.
А вівтарники мають нечисті думки...
Здається, ввечері, ось ще один!
У той час, коли її сестри мудро лежать у ліжку
Або благочестивий патерностер
Вона роздягається перед своєю психікою.
А в хоровиків гарячка, у бідних...
Здається, що на дозвіллі вона милується собою оголеною
Спереду, збоку і навіть, на жаль!
Назад
Після того, як безсоромно повісила свій наряд
До гілок хреста, як до вішалку.
У вівтарників зло закрадається...
Здається, піднявши до неба розумне око,
Вона сказала: «Молодець, Господи, це гарна робота!»
Потім вона додає з ще більшою злобою
«Викривлення нирок, ось знахідка!
«А хори зазнають справжнього випробування...
Здається, опівночі, добра мати, гірше
Ми чуємо змішування, дивними акордами
Закоханий голос зітхаючих ангелів
І сестра кричить «Енкор!
Знову!»
А вівтарники, нещасні, потіють...
І мсьє ле Кюре, нехай ці шуми заважають
Правильно кажуть, що відважний Ісус
З головою, на жаль!
Вже навантажений шипами
Звичайно, нічого іншого на ньому не потрібно.
А вівтарники, хитаючи головами, кивають...
Все це брехливі чутки, плітки, нісенітниці
Поширюються низькі наклепи сатани.
Під білим корнетом більше нема ласощів
Який хвіст, а голова поголена.
І вівтарники роблять з нього мотику...
У цьому суворому серці немає нахил
Під цим суворим одягом немає підозрілих стрічок.
Рогу на чолі Христа ніколи не побачиш
Щаслива людина на своєму хресті може спати спокійно
А вівтарники мастурбують, усі сумні.