Переклад тексту пісні Как звери постриглись - Эмма Мошковская

Как звери постриглись (оригінал)

Наверно тыщу лет назад,
Давным-давным-давно
Совсем не стриглись звери,
Им было всё равно.
Ходили все заросшие,
Такие все похожие –
Кто там мышь,
Кто там ёж,
У косматых не поймёшь.
И не совру нисколько я,
Поверьте мне, ребята,
Что даже скользкая змея,
Змея была лохматая.
И как-то в страшную жару
Она сказала:
– Ах!
Я от жары сейчас умру,
Мне жарко в волосах.
И вот змея захныкала,
Захныкала, заплакала:
– Хочу во что бы ни было,
Хочу постричься наголо!
Тут журавль со всех ног подскочил,
Клюв о камень он, как мог, наточил.
И вот змея пострижена, она обновлена,
Прилизана, зализана, расписана она.
И, любуясь миною, миною змеиною,
Лежит и без движения глядит на отражение.
Не отводит нежный взор:
– Ах, какой на мне узор!
И как легко на свете без волос,
Как легко!
И новость эту ветер всем разнёс
Далеко.
Услыхали все мартышки,
Все мартышки слезли с вышки,
И примчались все мартышки,
И большие, и малышки.
И пришли гризли,
Чтобы их стригли.
Кенгуру идёт
И сестру ведёт.
А овца – отца,
Пума – кума.
Барсуки, бурундуки:
– Постриги, постриги!
Молодые, старики:
– Постриги, постриги!
И увидел тут народ,
Кто красив, а кто – урод.
Тут всяк разобрал,
Кто овечка, кто шакал,
Кто тут кошка, кто собака.
Тут пошла большая драка.
Прилетели голуби,
Сели всем на головы
И мирили, и мирили,
И о мире говорили.
Бились, бились до утра
С трудною задачкой,
Помирили даже льва
С маленькой собачкой.
Но акула как была,
Ничего не поняла.
Говорили волку –
Никакого толку!

(переклад)

Напевно тисячу років тому,
Давним-давним-давно
Зовсім не стриглися звірі,
Їм було все одно.
Ходили всі зарості,
Такі всі схожі –
Хто там миша,
Хто там їжак,
У кудлатих не зрозумієш.
І не збрешу ніскільки я,
Повірте мені, хлопці,
Що навіть слизька змія,
Змія була кудлатою.
І якось у страшну спеку
Вона сказала:
– Ах!
Я від спеки зараз помру,
Мені жарко у волоссі.
І ось змія захникала,
Заплакала, заплакала:
- Хочу будь-що,
Хочу постригтися наголо!
Тут журавель з усіх ніг підскочив,
Дюба об камінь він, як міг, наточив.
І ось змія пострижена, вона оновлена,
Прилизана, зализана, розписана вона.
І, милуючись міною, міною зміїною,
Лежить і дивиться на відображення.
Чи не відводить ніжний погляд:
- Ах, який на мені візерунок!
І як легко на світі без волосся,
Як легко!
І новину цей вітер усім розніс
Далеко.
Почули всі мавпи,
Всі мавпи злізли з вежі,
І примчали всі мавпи,
І великі, і малеча.
І прийшли гризлі,
Щоби їх стригли.
Кенгуру йде
І сестру веде.
А вівця – батька,
Пума – кума.
Барсуки, бурундуки:
- Постриги, постриги!
Молоді, люди похилого віку:
- Постриги, постриги!
І побачив тут народ,
Хто гарний, а хто – виродок.
Тут кожен розібрав,
Хто овечка, хто шакал,
Хто тут кіт, хто собака.
Тут пішла велика бійка.
Прилетіли голуби,
Сіли всім на голови
І мирили, і мирили,
І про мир говорили.
Билися, билися до ранку
З важким завданням,
Помирили навіть лева
З маленьким песиком.
Але акула як була,
Нічого не зрозуміла.
Говорили вовку -
Ніякого толку!