Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Забудь, виконавця - Дельфин. Пісня з альбому Андрей, у жанрі Местная инди-музыка
Лейбл звукозапису: М2
Мова пісні: Російська мова
Забудь(оригінал) |
Тёмно-синий дождь, |
Обгладывает обречённость электрических проводов. |
Замыканий коротких дрожь, |
Оборванный разговор двух будущих вдов. |
Рождённые в воду дни, |
Дышат тёмными жабрами придорожных кафе. |
В них одни те, кто нигде. |
Солнце пьют в каплях янтарного рома — свет. |
Слёзы льют, в ладони случайных знакомых |
И ни тех ни других нет, и те и другие спят. |
В зависшем пространстве между повисших капель дождя. |
Времени медленный яд, впитывая в себя. |
Белой бумаги размякший в красной грязи флаг, |
Чья-то бездумная клятва о возвращении домой. |
Электронный билет из темноты во мрак, |
Выброшенный самостоятельно правой рукой. |
Ночь — мокрая, на лице простыня. |
По стеклянным дорогам катятся золотые глаза быстрых рыб. |
Безнадежная западня, |
Выстроенная из жидкого льда глыб. |
Мёртвые начиная осознавать, что мертвы. |
Строят планы на обворожительную для живых вечность. |
За стенами из воды, перебирают путей млечность. |
И я где-то здесь среди них, |
Сердце прячу под придорожный валун. |
Оставьте нас здесь одних, |
В мунсун. |
(переклад) |
Темно-синій дощ, |
Охолоджує приреченість електричних проводів. |
Замикань коротких тремтіння, |
Обірвана розмова двох майбутніх вдів. |
Народжені у воду дні, |
Дихають темними зябрами придорожніх кафе. |
В них одні ті, хто ніде. |
Сонце п'ють у краплях бурштинового рома — світло. |
Сльози ллють, у долоні випадкових знайомих |
І ні тіх ні інших немає, і ті і інші сплять. |
У просторі, що завис, між повислих крапель дощу. |
Часу повільна отрута, вбираючи в себе. |
Білого паперу розм'яклий у червоному бруді прапор, |
Чия бездумна клятва про повернення додому. |
Електронний квиток з темряви в темряву, |
Викинутий самостійно правою рукою. |
Ніч - мокра, на обличчі простирадло. |
Скляними дорогами котяться золоті очі швидких риб. |
Безнадійна пастка, |
Вибудована з рідкого льоду брил. |
Мертві починаючи усвідомлювати, що мертві. |
Будують плани на ворожливу для живих вічність. |
За стінами з води, перебирають шляхів млечність. |
І я десь тут серед них, |
Серце ховаю під придорожній валун. |
Залишіть нас тут самих, |
У Мунсуне. |