Переклад тексту пісні Сахар - Дельфин

Сахар (оригінал)

Я и она — бесполезные вещи,
Весна на губах, мелкой сеточкой трещин.
Я исчезаю, она наблюдает,
Ей нравится видеть, как время меняет.
Что будет на все, то что было,
Холодное сердце печалью застыло
И каждое утро ее бесконечно,
Мне хочется спать, она жить будет вечно.
Тихие птицы за прутьями клетки
С палки на палку, с ветки на ветку.
Напиться водою оставленной кем-то,
Черные крылья с белою лентой.
Вплетаются в волосы руки
Утоляя теплом долгий голод разлуки,
Если буду молчать, мне никто не ответит
Я и она очень старые дети.
Припев:
Давай отсюда уйдем, мне станет легче дышать,
Здесь хозяева дети, они будут стрелять.
Они запомнили лица и стоят за углом,
Пока мы можем идти, давай отсюда уйдем.
Небо клочками упало в глазницы
И серою бездной устало искрится.
Через края вытекая дождями,
Пасмурно бледными прошлыми днями.
Разорвала жизнь на столетия,
Я ее звал крича междометия.
И голос срывался все выше, и выше,
Я и она пока еще дышим.
Припев:
Давай отсюда уйдем, мне станет легче дышать,
Здесь хозяева дети, они будут стрелять.
Они запомнили лица и стоят за углом,
Пока мы можем идти, давай отсюда уйдем.
Давай отсюда уйдем, мне станет легче дышать,
Здесь хозяева дети, они будут стрелять.
Они запомнили лица и стоят за углом,
Пока мы можем идти, давай отсюда уйдем.

(переклад)

Я і вона — марні речі,
Весна на губах, дрібною сіточкою тріщин.
Я зникаю, вона спостерігає,
Їй подобається бачити, як час міняє.
Що буде на все, те що було,
Холодне серце сумом застигло
І кожного ранку її нескінченно,
Мені хочеться спати, вона буде жити вічно.
Тихі птахи за прутами клітини
З палиці на палку, зі гілки на гілку.
Напитися водою залишеною кимось,
Чорні крила з білою стрічкою.
Вплітаються у волосся руки
Втамовуючи теплом довгий голод розлуки,
Якщо мовчатиму, мені ніхто не відповість
Я і вона дуже старі діти.
Приспів:
Давай звідси підемо, мені стане легше дихати,
Тут господарі діти, вони стрілятимуть.
Вони запам'ятали обличчя і стоять за кутом,
Поки ми можемо йти, давай звідси підемо.
Небо клаптями впало в очниці
І сірою безоднею втомлено іскриться.
Через краї витікаючи дощами,
Похмуро блідими минулими днями.
Розірвала життя на століття,
Я її кликав крича вигуки.
І голос зривався все вище, і вище,
Я і вона поки що дихаємо.
Приспів:
Давай звідси підемо, мені стане легше дихати,
Тут господарі діти, вони стрілятимуть.
Вони запам'ятали обличчя і стоять за кутом,
Поки ми можемо йти, давай звідси підемо.
Давай звідси підемо, мені стане легше дихати,
Тут господарі діти, вони стрілятимуть.
Вони запам'ятали обличчя і стоять за кутом,
Поки ми можемо йти, давай звідси підемо.